Попередня історія еволюції вірусу дозволяє сподіватися, що колись ми (чи наші діти, онуки) казатимуть «а, просто коронавірус» так, як ми зараз кажемо «просто застуда». Адже «лише застуда» — це теж вірус, просто він із нами вже дуже довго.
Про це йдеться у статті National Geographic, скорочений переклад якої подають Тексти.
Найбільш імовірним довготривалим наслідком появи SARS-CoV-2 буде те, що він стане ще одним вірусом, який постійно циркулює серед людської популяції – однак викликає дедалі менше серйозних випадків. Як «проста застуда», як «лише грип», із яким його дехто нині хибно порівнює.
За роки чи десятиліття Covid-19 може перетворитися на м’яку хворобу, переважно хворобу дітей. Як ті чотири повсюдних коронавіруси, які приносять «звичайну застуду».
Ймовірно, значна кількість людей перехворіє або отримає вакцини, однак залишатимуться «кишені» популяції, де виникатимуть нові й нові спалахи – доки новий коронавірус не стане одним зі «звичайних» коронавірусів.
Але точна траєкторія еволюції SARS-CoV-2 залежатиме від трьох чинників: тривалості утримання імунітету людьми, швидкості еволюції самого вірусу, широти охоплення імунізацією літніх осіб зараз.
Люди мають зрозуміти, що вірус нікуди не подінеться. Він пристосується до нас, а ми до нього. Ми можемо контролювати його поширення за допомогою сучасної медицини, але нездатні винищити його повністю.
Тривалий шлях до звичайної застуди
Імунітет до будь-якого патогену – включно з SARS-CoV-2 – не працює за принципом «ввімкнено/вимкнено». Він радше нагадує підкручування звуку чи, скажімо, яскравості екрану. Можливі різні рівні.
Саме частковий захист – причина, чому поширені коронавіруси, які викликають застуду, мають такі м’які симптоми. В середньому людина стикається з ними у віці 3–5 років (дитсадок). Це та «перша хвиля» дитячих хвороб, про яку знають усі батьки.
Й це закладає підмурок наступного імунітету. Люди продовжують хворіти, але переважно все обмежується легким нежитем і кашлем.
Віруси постійно еволюціонують — тож наш організм не здатен винищити їх повністю, але «загалом» упізнає і здатен із ними впоратися.
Щоразу, коли вірус тебе заражує, він покращує твій імунітет проти себе самого.
У тривалій перспективі саме так, імовірно, станеться і з цим новим коронавірусом.
Наразі він відомий надто мало часу, однак дослідження, опубліковане 6 січня 2021 року в Science, показало, що 95% пацієнтів утримують значну міру імунітету.
Імунітет поступово слабшає, але точно не зникає.
Генетичні дослідження показали, що нинішній збудник «звичайної застуди», коронавірус OC43, імовірно, ввійшов у людську популяцію на початку 1890-х років — і, можливо, саме він був причиною пандемії так званого російського грипу 1890 року з незвично високим рівнем неврологічних симптомів, схожих на прояви Covid-19. «”Залізних” доказів немає, але є багато ознак того, що то була насправді пандемія не грипу, а корони», — пише National Geographic.
Та пандемія вбила мільйон людей, менше за нинішню — але тоді й населення світу було лише 1.5 млрд, а не нинішні 8 млрд. Все це не порівняти з «іспанкою».
Хоча рівень «винищення» з боку попередніх коронавірусів із часом спадав, та шлях до співіснування людства з SARS-CoV-2 не буде рівним.
У середній перспективі наслідки вірусу залежатимуть від його власної еволюції.
SARS-CoV-2 неконтрольовано поширюється цілим світом, і кожна нова реплікація дає вірусу шанси мутувати так, щоб потенційно ефективніше заражувати людей. Ми це вже зараз бачимо.
Імунна система вірусу (та й ліки) створюють еволюційний прискорювач, тиснучи на вірус так, щоб виживали й передавалися ті мутації, які допомагають ефективніше заражувати людей. І це теж ми вже бачимо зараз.
Нові варіанти SARS-CoV-2 роблять іще важливішими заходи з блокування передачі вірусу: маски, дистанціювання, вакцинацію. Що менше вірус поширюється, то менше у нього можливостей для еволюції в потрібний йому, а не нам бік.
Нинішні вакцини працюватимуть і проти нових варіантів, які вже відомі, як-от «британський» B.1.1.7, однак у майбутньому можуть виникнути (чи вже виникли, але не поширилися) мутації, які викликатимуть опірність до вакцин. Еволюційний добір змушує вірус боротися за своє поширення.
Ранні дослідження показують, що «південноафриканський» варіант 501Y.V2, можливо, особливо ефективний в уникненні антитіл.
Антитіла, вироблені пацієнтами, що отримали щеплення Pfizer-BioNTech та Moderna, в лабораторних умовах не так добре атакували нові варіанти коронавірусу — але все ж приєднувалися до них, тож вакцини наразі захищають від серйозних наслідків Covid-19, а також нових варіантів.
Добра новина полягає в тому, що новітні вакцини, які застосовують матричну РНК, можна за шість тижнів «апдейтити», пристосовуючи до нових варіантів вірусу.
Але це не враховує часу, який потрібен на юридичне затвердження «оновлених» вакцин.
Щоб ефективно протистояти новим спалахам, необхідна була б ефективна глобальна система моніторингу, яка би збирала та вивчала варіанти коронавірусу. Втім, ми маємо щось подібне, хай недосконале, для грипу: по всьому світу референтні лабораторії збирають і вивчають його варіанти.
Щоб жити з новим вірусом, потрібна буде постійна вакцинація — на кшталт постійної вакцинації від «дитячих» хвороб — і молекулярна програма моніторингу, яка стежитиме за еволюцією нового вірусу.
Експерти погоджуються, що для того, щоб подолати стадію пандемії, потрібно запровадити широку програму щеплення, особливо серед старшого та вразливого населення.
Молодші люди, надто ж діти, впродовж життя вибудують частковий імунітет, подібний до неповного імунітету до застуди. Нинішні дорослі не мали такої розкоші, їхні імунні системи виявилися «голими й наївними» перед новим патогеном.
Ранні дослідження прогнозують, що 60–70% населення має набути імунітет (перехворівши або шляхом вакцинації), щоби стадію пандемії було подолано.
фінансово.
Щиро дякуємо!
