Чи достатньо уваги ми приділяємо Літургії Слова — не лише її змісту, а й формі та місцю в Святій Месі?
Хто може читати читання? Чому в певні моменти Святої Меси ми сидимо? Про ці та інші запитання — у нашій спеціальній добірці.
Хто може читати читання?
Зазвичай читання читає міністрант Божого Слова або лектор — це може бути мирянин або мирянка після відповідного приготування. Отже, в читанні читань можуть брати участь усі парафіяни, хіба що такої людини немає, — тоді читання має читати священник.
Виняток серед літургійних читань — Євангеліє; його може прочитати (або заспівати) тільки єпископ, священник або диякон.
Чому іноді є два читання, а іноді — одне?
У будні дні під час Літургії Слова ми чуємо два біблійні читання: Перше — зі Старого або Нового Завіту та читання Євангелія. Перше читання в будні дні Звичайного періоду читається що два роки (рік І — по непарних роках і рік ІІ — по парних), тобто ми чуємо одне й те саме читання кожні два роки. Євангеліє залишається незмінним.
Літургія неділі та урочистостей містить три біблійні читання, які читаються за трирічним циклом: рік А, Б, В. Перше читання — зі Старого Завіту, друге — з Нового, а третє — Євангеліє.
Свята й урочистості мають свої читання. Тут варто згадати хоча б літургію Великоднього Надвечір’я, під час якої можна почути аж дев’ять читань.
Чи можна під час Меси прочитати читання, роздруковане з інтернету?
Такого бути не повинно. Всі читання можна знайти в лекціонарії. Уривки, які там містяться, взято з Біблії в перекладі, який Конференція єпископів рекомендує до вжитку. Церква звертає увагу на належне проголошення Божого Слова, а один із його елементів — це користування літургійними книгами.
Чи з амвона можна прочитати також Молитву вірних, коментарі та оголошення?
З амвона можна читати Молитву вірних. Священник керує нею зі свого місця, а вірні долучаються до молитви через спільний заклик або мовчки. Амвон — не те місце, з якого читають коментарі, парафіяльні оголошення чи керують співом. Більше того: це не місце для співу «Алілуя», оскільки він є не одним із читань, а окремим співом люду перед Євангелієм. Натомість амвон — це, наприклад, місце для співу псалму: псалміст не повинен співати його з місця, де стоїть хор, або з хорів.
Чи під час тихої Меси (без співу) можна заспівати псалом?
У цьому разі псалом можна прочитати. Якщо немає можливості заспівати псалом, то його читають так, щоб це якнайбільше сприяло медитації над Божим Словом. Але не читається акламація перед Євангелієм (алілуя) — її обов’язково треба співати. Якщо немає можливості заспівати, то її можна пропустити.
Чому ми сидимо під час Літургії Слова?
Поза «сидячи» — це постава учня, що слухає. Це знак зосередження, прийняття Божого Слова та роздумування над ним. Тому під час читань (уроку) ми сідаємо. Натомість на акламацію перед Євангелієм — підводимося. Під час літургії постава «стоячи» — це зовнішній знак глибокої пошани до Бога. У цій постав Отці Церкви вбачали також символ святої свободи Божих дітей, радість відкуплення. Стояти — означає ще й готовність діяти в літургії.
Чи протягом літургійного року в Церкві прочитується все Святе Письмо?
Ні. Якщо подивитися на недільні читання, то вони займають лише кілька відсотків Старого Завіту й менше половини Нового.
Але варто звернути увагу, що в неділі року А читаються уривки з Євангелія від св.Матея, року Б — з Євангелія від св.Марка, А року В — Євангелія від св.Луки. Натомість у Великодній період, згідно зі старою традицією, перше читання — з Діянь апостолів, і читаються уривки з Євангелія від св.Йоана.
Крім того, у виборі читань між біблійними текстами, що припадають на конкретний день тижня, і читаннями, пов’язаними зі спомином якогось святого або принагідним святкуванням, зберігається — з огляду на духовне благо вірних — принцип lectio continua, тобто послідовного читання книг у кожний окремий день тижня.
Що означає знак хреста на чолі, губах та грудях, який ми робимо перед Євангелієм?
Цим знаком ми висловлюємо прагнення, щоб Боже Слово було в нашому розумі (голова), в нашому щоденному свідченні (рот) і в нашому серці.