Національна асамблея Франції ухвалила законопроєкт, покликаний протидіяти екстремізму та сепаратизму, зокрема серед французьких мусульман. Однак він також включає в себе посилений контроль над релігією, забороняє носити релігійні символи за певних обставин і запроваджує суворі правила домашнього навчання.
Законопроєкт під назвою «Підтримка поваги принципів Республіки» має на меті підтримку «французьких цінностей», зокрема таких як секуляризм та ґендерна рівність. Національну асамблею, яка ухвалила законопроєкт, контролює ліберальна партія президента Емманюеля Макрона. Тепер для набрання чинності потрібна підтримка Сенату, на розгляд до якого законопроєкт надійде 30 березня 2021 року.
Макрон заявив, що такий крок необхідний для запобігання виникнення «контрсуспільства», яке відкидає французькі закони та цінності, такі як секуляризм і рівність. Міністр внутрішніх справ Франції Джеральд Дарманен також сказав, що законопроєкт «забезпечує кращий захист жінок, які стали жертвами релігійного мракобісся».
Проте певна частина критиків законопроєкту заперечує його націленість виключно на мусульман, оскільки він порушує загальну свободу віросповідання та свободу зібрань.
Новий законопроєкт містить приблизно 70 статей, що полегшують урядові роботу з заборони діяльності екстремістських проповідників та закриття культових споруд і релігійних шкіл, які вважаються екстремістськими. Він також передбачає криміналізацію сепаратизму, за який мають карати ув’язненням терміном до п’яти років і забороною обіймати державні посади. За «мову ненависті» в інтернеті також передбачено суворі покарання, від штрафів до позбавлення волі.
Людям, які працюють у компаніях із надання державних послуг (наприклад, водіям автобусів), буде заборонено носити релігійний одяг. Разом із цим уряд відхилив пропозицію ширшої заборони носіння хіджабу.
Іноді жертвами панівних у французькому суспільстві секулярних настроїв ставали католицькі монахині. 2019 року мер одного з французьких міст склав вибачення літній черниці, яку відмовилися приймати до будинку престарілих через те, що вона носила габіт, посилаючись на сувору заборону носіння релігійного одягу та релігійних символів.
Запропонований законопроєкт має на меті боротьбу з багатоженством та примусовими шлюбами, хоча його критики вважають, що вже наявних законів для цього достатньо. Згідно з ним, громадські організації, які існують на державні кошти, повинні будуть підписати обітницю вірності «принципам свободи, рівності, братерства та поваги людської гідності», а державні службовці — пройти спеціальні секулярні навчальні курси.
Від самого початку творці законопроєкту схилялися до повної заборони домашнього навчання. Однак після серйозних дебатів вони зупинилися на жорстких обмеженнях та державному контролі процесу навчання. Домашня освіта у Франції розглядається як потенційне джерело сепаратизму та спосіб для мусульманських родин утримувати молодих дівчат від «розбещення» світським суспільством.
Група, яка займається захистом релігійної свободи, ADF International, заперечує проти таких положень, наголошуючи, що вони порушують не лише французьке законодавство, а й міжнародні права людини.
«Міжнародне право визнає за батьками право керувати вихованням та освітою своїх дітей, — сказала Дженніфер Лі, юридична консультантка ADF International у Страсбурзі. — Діти народжуються від батьків, а не від держави, і саме батькам належить рішення про те, як виховувати своїх дітей».
Роберт Кларк, заступник керівника ADF International, сказав: «Домашня освіта — це природне право людини. Франція зобов’язалася захищати його, підписавши міжнародні угоди, і не повинна ігнорувати свої зобов’язання. Усунення батьків від прийняття рішення про освіту дітей — це величезний ляпас усім батькам та матерям, з огляду на те, що саме на їхню відповідальність за домашню освіту дітей Франція покладалася у період пандемії».
Ще 2004 року у Франції ухвалили законопроєкт, що забороняв дітям носити релігійні символи у державних школах. Тоді це рішення викликало обурення у багатьох світових лідерів, зокрема у тодішнього папи Йоана Павла ІІ.