«Ще є можливість приготуватися до Воскресіння Христового, присвятивши Богу свій час»: у прокатедральному соборі св.Софії в Римі помолилися Літургію з нагоди свята Входу Господнього в Єрусалим та освятили оливкове віття.
Попри виклики, пов’язані з тривалим періодом пандемії коронавірусу, українці з Рима та околиць 25 квітня 2021р. помолилися Божественну Літургію з нагоди свята Входу Господнього в Єрусалим на подвір’ї собору св.Софії (УГКЦ). Богослужіння очолив о.Марко Семеген, настоятель храму, голова товариства «Свята Софія», а проповідь після Євангельського читання виголосив о.Едуард Семко, римо-католицький священник Ордену Братів Менших з України.
Проповідник поділився роздумами щодо Божого слова з нагоди події Входу Господнього в Єрусалим: «Упродовж сорока днів ми всі приготовлялися до того, щоб гідно пережити Страсті, Смерть й Воскресіння Христа. Кожен із нас пережив цей час по-своєму: хтось насправді гідно приготувався, а хтось, можливо, занедбав це. Однак Бог ніколи не осуджує те, як ми цей великопісний час пережили».
Під час Літургії пролунав уривок із Євангелія від Йоана, де описано, як Ісус, перебуваючи разом зі своїми друзями у Витанії, спожив там вечерю, а наступного дня вирушив до Єрусалима, усвідомлюючи, що там Він буде катований, вбитий і третього дня воскресне. «Ісус, перебуваючи в цьому дружньому колі, разом зі своїми апостолами, споживає вечерю в помешканні Лазаря, Марти і Марії. У певний момент Марія бере алебастрову посудину з дорогоцінною олією і намащує Ісусові ноги», — продовжив євангельські роздуми о.Едуард. Ця олія справді була дорогоцінною, бо коштувала триста динаріїв, тобто вартість оплати праці за триста робочих днів. Що ми повинні зрозуміти з цього жесту? «Для багатьох із нас не гроші мають велику цінність, а час. Нам часто бракує часу, щоб його пожертвувати для Ісуса (час для молитви, читання Святого Письма, духовних роздумів). Зараз, коли ми стоїмо на порозі Страстей Господніх, ми ще маємо шанс приготуватися, присвятивши Богові свій час. Ідеться не про те, щоби присвятити увесь день Богові, а про певний час протягом дня, який ми можемо виділити для Ісуса. Я вас дуже прошу, особливо тих, хто не дуже добре приготувався до Пасхальних свят, знайти час і присвятити його Богу», — закликав він.
Проповідник наголосив на важливому моменті з вищезгаданого Євангелія: Ісус бере молоде осля, щоб на ньому урочисто в’їхати в Єрусалим. Євангеліст Йоан не описує подій, які цьому передували. Натомість євангеліст Матвій каже, що Ісус перед тим, як сісти на віслюка, просив своїх учнів, щоб вони пішли і його відв’язали та привели до Нього, попередньо порозмовлявши з господарем осляти. І, мовляв, тільки після цього, Він, верхи, входить у Єрусалим. «Цей віслюк, насправді, є символом кожного із нас, і мене також. Чому? Бо ми так сильно прив’язні до своїх гріхів і залежностей, що не можемо бути відв’язані, аби разом із Ісусом увійти в Єрусалим, який є символом раю. Наші гріхи нам не дозволяють жити в єдності із Богом», — пояснив отець далі. Кожний гріх, хай би який, легкий чи важкий, — віддаляє нас від Бога. Тому під час Таїнства Сповіді Бог нас звільняє від гріхів, щоб ми могли увійти вільними від всіх залежностей разом із Ним у Єрусалим.
Насамкінець о. Едуард зосередився на іншій важливій деталі з цієї євангельської оповіді: коли Ісус урочисто входив у Єрусалим, люди стелили під ноги віслюка пальмове віття і свій одяг. «У давнину одяг фактично ідентифікував особу, адже так було зрозуміло, хто ким є (священником, бідним, багатим чи рабом). Раби не мали одягу і були фактично голі. Тож коли всі люди стелили тоді свій одяг перед Ісусом, це був знак того, що вони повністю віддаються Йому і визнають Його царський прихід. І сьогодні, коли ми готуємося до Страсних подій, поставимо собі запитання: чи я віддав своє життя повністю Богові?» — завершив священник.
Настоятель собору по завершенні богослужіння привітав мирян: «Нехай Божа благодать супроводжує вас у житті й відкриває ваше серце на Боже добро, а освячені оливкові гілки стануть не просто традицією, а символом, який веде нас до Воскресіння Христового. Нехай освячене оливкове віття символізує вічну Божу силу, яка може нас підняти із наших найгірших духовних станів».
Після цього відбувся Чин благословення оливкових гілок, а згодом на території собору відбувся пасхальний мініярмарок, під час якого можна було придбати справжні українські паски, які пекли сестри Чину Святого Василія Великого, пасхальні свічки, кошики, великодні рушники. Традиційно у Вербну неділю вчергове українські мігранти в Римі спільно склали пожертву для українських сиротинців.
Фото автора
фінансово.
Щиро дякуємо!
