Треба розмовляти зі своєю дитиною про Бога; але ще більше треба розмовляти з Богом про свою дитину. Нехай дитина, дивлячись на нас, бачить, що віра — це справжня «love story».
«Не піду до церкви», «Я житиму з дівчиною», «Ваші погляди — це якесь Середньовіччя»… Дитина, підростаючи, не завжди хоче думати і діяти так, як її віруючі батьки. Що тоді робити?
Над цим питанням роздумували учасники зустрічі «Віруючий підліток — вид, що зникає».
1.Молитися за благодать віри
Віра — це благодать. Ми можемо (і навіть повинні) молитися за цей дар. Треба розмовляти з дітьми про Бога, але ще більше — розмовляти з Ним про своїх дітей.
2.Чи ваша віра — це «love story»?
Чи ваші стосунки з Ісусом — це історія любові? Чи бачить ваша дитина в вас радість від того, що ви — Божа дитина? Чи віра — це основа вашого життя? Чи ви, наприклад, ставитеся до Святої Меси як до обов’язку, чи як до зустрічі з живим, всемогутнім і люблячим Богом?
Заповіді та вчення Церкви для вас — тягар чи цінна допомога? Чи те, у що ви вірите, має реальне продовження у вашому житті? Наприклад: чи допомагаєте ви іншим, чи приймаєте з довірою життєві негаразди?
Діти (зокрема, старші) не обов’язково роблять так, як ми їм кажемо, натомість, часто нас наслідують. Їм не потрібна вказівка: «Йди до Католицької Церкви, бо там легко», а тільки «Йди до Церкви, бо там знайдеш любов».
3.Будьте другом
Святий Хосемарія Ескріва казав, що для дітей найкращими друзями мають бути їхні батьки. Коли підліток знає, що його люблять і приймають, і що батьки бажають йому добра, то найімовірніше, що він захоче також розмовляти з ними про найважливіше. Без дружби немає порозуміння.
4.Розмовляйте
Батьки — це перші й найважливіші вчителі своїх дітей, зокрема, вчителі віри. Але треба бути обережним, щоб розмова про Бога не була проповіддю, а швидше, як каже св.Франциск, треба жити так, щоб усе життя було проповіддю.
Це природно, що ми хотіли б уберегти своїх дітей від помилок, які зробили самі. Але іноді треба «прикусити язика», щоб не впасти в моралізаторство.
Розмови з дитиною — зокрема, розмови про Бога — треба розпочинати з перших років її життя. Краще думати наперед і раніше обговорити різні теми, ніж «гасити пожежу» в підлітковому віці.
5.Слухайте
Знайдіть час вислухати те, що ваша дитина хоче вам сказати. Якщо ви зайняті, запропонуйте поговорити про це пізніше (уточніть, коли). З самого початку ставтеся з повагою до запитань дитини, сумнівів, проблем. Не знецінюйте, не висміюйте, не обурюйтеся.
6.Точно знаєте?
Сумніви у вірі — це нормально. Діти також їх мають. Підлітки іноді з запалом ставлять складні запитання та кидають виклик питанням віри та моралі. Але навіть якщо вони поводяться провокативно або зі злістю, то мають право дізнатися від нас правду. Щоб пояснити істини віри, потрібно насамперед самому їх добре зрозуміти.
7.Середовище
Для маленької дитини батьки — це весь світ, але з роками росте вплив ровесників. Підліток має велику потребу в прийнятті групи, а також може зробити прекрасні речі, заохочений прикладом друзів.
Отже, варто подбати про середовище віри: наприклад, католицьку спільноту, школу, скаутинг, друзів із віруючих сімей. У вашій окрузі немає жодної спільноти для дітей? Може, створите її у своїй парафії?
8.Наставник
Добре, якщо дитина матиме крім батьків ще й іншого дорослого, який також буде для неї провідником у світі віри та в натхненні. Іноді дитина слухає таку людину значно охочіше, ніж маму чи тата. Це може бути, наприклад, мудрий дідусь чи тітка, знайомий священник або вчитель.
9.А якщо дитина відходить від Бога?
Тоді особливо: див. пункт 1 — молитва! Свята Моніка молилася за навернення Августина 17 років. Можливо, вам знадобиться менше часу? Тоді особливо важливо також підтримувати з дітьми дружні стосунки.
Приклад із реального життя: що робити, коли підліток відмовляється ходити до храму або не хоче приймати Миропомазання? Нічого не робити силоміць! Можна затягнути людину до храму, але не вийде змусити її молитися.
Щоб мати стосунки з Богом, людина має сказати Йому «так». Але варто заохочувати непокірну дитину піти з вами до церкви, наприклад, тому, що такий сімейний звичай.
фінансово.
Щиро дякуємо!
