Роздумуючи про споглядальну молитву, Папа Франциск підкреслив: єдиним покликанням, до якого нас запрошує Євангеліє, є слідування за Ісусом дорогою любові, й у цьому милосердя та споглядання є синонімами.
Рік тому, в середу 6 травня 2020 р., Папа Франциск розпочав цикл повчань, присвячених християнській молитві, який триває досі. Під час загальної аудієнції 5 травня 2021р., що відбулась у форматі відеоконференції, він виголосив вже 32-гу з черги катехизу з цього циклу. Цього разу йшлося про молитву споглядання, пише Vatican News.
Загальнолюдський вимір
Насамперед Святіший Отець вказав на те, що «контемлятивний вимір людської істоти», який ще не є молитвою, становить своєрідну «сіль» життя, тобто «додає смаку нашим дням». Можна контемплювати, дивлячись на схід сонця, на весняну зелень дерев, слухаючи музику чи спів пташок, читаючи книжку або перед твором мистецтва, чи перед «тим шедевром, яким є обличчя людини». Папа нагадав, що коли світлої пам’яті кардинала Мартіні було призначено єпископом до Мілану, він свій перший пастирський лист назвав «Контемплятивний вимір життя». Справді, коли хтось живе у великому місті, де «все є, так би мовити, штучним», то «ризикує втратити здатність контемплювати». Зрештою, споглядання — це насамперед не дія, а «спосіб буття».
Перемінене серце
«Споглядання залежить не від очей, а від серця. І саме тут у гру вступає молитва як акт віри та любові, як “подих” наших взаємин із Богом. Молитва очищає серце та разом із ним прояснює також і погляд, дозволяючи бачити дійсність з іншої точки зору», — сказав Папа. Він процитував Катехизм Католицької Церкви, який оцю переміну серця молитвою описує свідченням святого Йоана Марії Віаннея: «Споглядання — це погляд віри, зосереджений на Ісусові. “Я дивлюся на Нього, а Він дивиться на мене”, — казав святому Настоятелю з Арса один селянин про свою молитву перед дарохранитеницею».
Як підкреслив Святіший Отець, усе народжується «з серця, яке відчуває, що на нього дивляться з любов’ю». І тоді дійсність споглядається «іншими очима». «Я дивлюся на Нього, а Він — на мене». У «сповненій любові контемпляції» не потрібно багатьох слів, вистачає погляду, переконання в тому, що «наше життя огорнене великою та вірною любов’ю, від якої ніщо не зможе нас відділити».
У школі Ісуса
Учителем такого погляду був Ісус. У Його житті ніколи не бракувало моментів тиші та сповненої любові спільності, що «дає життю спромогу не бути спустошеним випробуваннями, яких не бракує, зберігаючи недоторканою його красу». Секретом цього були «взаємини з небесним Отцем».
У цьому контексті Папа звернув увагу на подію Преображення, що відбулася в «критичний момент місії Ісуса», коли навколо Нього зростало відкинення. Навіть серед учнів було чимало таких, хто не розумів Його слів і покинув Його, а один із Дванадцятьох виношував думку про зраду… Ісус почав відкрито говорити про страждання і смерть, які чекають на Нього в Єрусалимі. І в такій ситуації Він сходить на гору разом з апостолами Петром, Яковом та Йоаном, перед якими преобразився. Про це в Євангелії від Марка записано: «Одежа Його заблищала й так вельми збіліла, що на землі й білильник так не вибілив би».
«Саме тоді, коли Ісуса не розуміють, — підкреслив Наступник святого Петра, — саме тоді, коли все здається поглинутим у вирі непорозуміння, — саме там засяяло божественне світло. Це світло любові Отця, що наповняє серце Сина та перемінює всю Його Особу».
Єдине покликання
Наприкінці Святіший Отець згадав про те, що в минулому деякі вчителі духовного життя сприймали споглядання як протиставлення діяльності, вивищуючи ті покликання, які «втікають від світу і його проблем, щоби повністю посвятитися молитві». «Насправді ж, в Ісусі Христі, в Його Особі та в Євангелії немає протиставлення між контемпляцією та діяльністю», — сказав Франциск. Це протиставлення прийшло під впливом деяких філософів з течії неоплатонізму, але тут ідеться про дуалізм, «який не належить до християнського послання».
«Є одне велике покликання в Євангелії: іти за Ісусом дорогою любові. Це вершина та центр усього. В цьому сенсі милосердна любов і споглядання — синоніми, вони говорять про одне й те саме», — підкреслив Папа. Він навів слова св.Йоана від Хреста, який навчав, що «маленький акт чистої любові корисніший для Церкви від усіх інших діл, узятих разом».
«Усе, що народжується з молитви, а не з претензій нашого “я”, все, що очищене покорою, навіть якщо є усамітненим і тихим актом любові, — є найбільшим чудом, яке може здійснити християнин», — підсумував Святіший Отець.
фінансово.
Щиро дякуємо!
