У суботу, 15 травня 2021р., Мехмет Алі Аґджа укотре дав інтерв’ю на тему подій 13 травня 1981 року, коли він кілька разів стріляв у папу Йоана Павла ІІ.
І так само вкотре цей злочинець замовчує правду, представляючи нову заплутану версію тих подій. Також і цього разу Алі Аґджа не просить прощення за свій учинок. Він ніколи цього не робив. Тому 84-річний на сьогодні журналіст, колишній заступник головного редактора «L’Osservatore Romano» Джанфранко Свідеркоскі звертається з запитаннями у відкритому листі, що датований 13-м травня.
«Цими днями, з нагоди 40-річчя замаху, я згадував слова Йоана Павла ІІ, сказані мені за кілька місяців до його смерті, — пише старий журналіст. — Я прийшов порозмовляти про фільм, який ми про нього знімали, і певної миті ми почали говорити про замах. А він, уже вкотре і майже в розпачі, повторив мені, що носить у своєму серці (і, найпевніше, носив до самої смерті) тягар того, що ніколи не почув від того, хто важив на його життя, жодного слова прохання про вибачення. Він не міг зрозуміти, навіть менше ніж те, чому його намагалися вбити, — чому цей чоловік не міг або не хотів жалкувати про те, що зробив. І знову він розповів мені, як сильно був вражений, коли, відвідуючи його у в’язниці, почув його перші слова: “А чому ти не мертвий? Я цілився точно…”»
Джанфранко Свідеркоскі звертається до Алі Аґджі ж проханням — може, нарешті він би сказав це слово скрушення, якого так чекав поранений ним папа? Причому потрібні не формальні перепросини самі по собі, а слово правди про те, чому він зробив те, що зробив.
А також — чесно відповісти на запитання стосовно цілої цієї справи.
25 листопада 1979 року Алі Аґджа втік із в’язниці суворого режиму Картель Мальпете. Сам він цього би зробити не міг. Хто йому допомагав і чи слушною є думка про участь у цій втечі спецслужб КДБ? Опинившись на свободі, він одразу ж написав у газету, а також дзвонив, що уб’є Йоана Павла ІІ, якщо той поїде в Туреччину з Апостольським візитом, запланованим на 28-30 листопада того ж року. Але як можна уявити, що хтось, хто має намір убити папу, спершу піде оголосити це через пресу? З цим пов’язується звернення Суслова до країн Сходу, щоб протидіяти папі після його тріумфального візиту в Польщу, використовуючи, за потреби, “нові засоби”, і той факт, що це звернення вийшло незадовго перед тим, як Алі Аґджа втік із в’язниці Картель Мальпете — карного закладу суворого режиму, з якого він самотужки не міг би вибратися. Отже, йому могло допомагати КДБ, а погрози вбити папу в Туреччині були погрозою, способом тиску на папу, щоб уже не займався так відкрито Польщею та іншими країнами в підпорядкуванні Радянському Союзу.
Після того 1979 року Алі Аґджа зник. Кажуть, що він перебував у різних країнах, зокрема, в Болгарії. Свідеркоскі запитує: чи це правда? Чи перебував він під охороною якоїсь групи, якоїсь таємної служби? Хто давав йому гроші для прожитку? Причому, беручи до уваги високий клас готелів, у яких Алі Аґджа жив, — чималі гроші?
Ситуація в Польщі загострювалася. 1980 року постала «Солідарність», народ збунтувався проти партійного керівництва держави. Найбільші радикали виражали не тільки антикомуністичні, але й відверто антирадянські погляди. Можливо, Брежнєв подумував про вторгнення в Польщу, але наслідки могли бути надміру високі; простіше було домовитися з генералом Ярузельським про «самовторгнення», придушення руху силами польської армії. А в цей час спецслужби думали, як розібратися з тим, хто дав початок цим змінам. І «заступники заступників» радянських ідеологів сконтактувалися з Алі Аґджею, щоби здійснити замах на папу в 1981 році. «Чи ця реконструкція правильна? — запитує журналіст у своєму відкритому листі. — Хто з Вами контактував? Чи Вам заплатили? Чи це таємні служби організувати Вам подорож?»
Й ось запитання доходять до самого 13 травня 1981 року. «Чи Ви самі пішли на площу св.Петра? Що Ви відчували, знаючи, що йдете туди, щоб убити главу Католицької Церкви? (…) Коли Вас затримали, Ви почали щось говорити, але потім раптово перестали. Вам погрожували?»
Серія запитань від старого журналіста завершується найголовнішим: «А тепер, через сорок років, що Ви б хотіли сказати Йоанові Павлу ІІ? Чи відчуваєте Ви справжній жаль за те, що скоїли?»
Джанфранко Свідеркоскі зазначає: він усвідомлює, що ставити ці запитання — дуже наївно. «Але в сумлінні я відчував, що мушу це зробити, щоб ушанувати пам’ять Людини, яка діяла на благо миру у світі й любила всіх людей, також і Вас. Чи Ви пам’ятаєте, що він сказав, провідуючи Вас у в’язниці: «Сьогодні ми зустрічаємось як люди; по суті, як брати». І як Ви збираєтеся йому зараз відповісти? Вигадуючи чергову історію — чи згідно з правдою?»
фінансово.
Щиро дякуємо!
