Чому ми грішимо? Що нам у цьому «допомагає»? Блаженний Вікентій Фреліховський проаналізував історію св.Петра і виділив п’ять причин, які привели його до падіння.
Буває, що коли ми згрішимо, то докоряємо собі й дивуємося, що взагалі щось таке могло статися. Ми собою розчаровані. І часто на цьому зупиняється. Ну, загалом, то ми з цього сповідаємося (або ж ні…), однак не замислюємося над причинами такого стану справ. Однак має сенс завдати собі труду і запитати себе — а чому ми грішимо?
Саме так зробив блаж.Вікентій Фреліховський, який свої роздуми записав у «Щоденнику».
Блаж. Вікентій Фреліховський
Святий Петро і п’ять причин його падіння
Святе Письмо. Саме там блаженний польський священник і харцер (скаут) шукав з’ясування причин, які провадять до гріха. Він зосередився у своїх роздумах на події, коли св.Петро зрікся Ісуса, що описане у 26-му розділі Євангелія від Матея.
Це подія, якої ніхто би не сподівався, навіть сам Апостол Петро. Такий сильно впевнений у собі, сильний і відважний, енергійний і вибуховий чоловік ніколи би не зрадив друга, а вже тим більше — Месію!
Вікентій Фреліховський виділив у поведінці апостола п’ять причин, які, на думку блаженного, привели Князя Апостолів до падіння. Завдяки цим роздумам він пізнав, чого сам має остерігатися і як йому поводитися, щоб уберегтися від гріха. Ось цей перелік.
1.Надмірне покладання на власні сили
«Навіть якби всі зневірились у Тобі, я не зневірюся ніколи» — Мт 26,33.
2.Брак молитви
«Отож і однієї години не спромоглися чувати зо Мною? Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу» — Мт 40б-41а.
3.Брак ревності й чуйності
«І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали» — Мт 26,43.
4.Віддаленість від Христа
«Ті, що схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші. Петро ж ішов слідом за Ним оподалік, аж до палацу первосвященика» — Мт 26, 57-58а.
5.Перебування у небезпечному місці
«Й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться» — Мт 26, 58б.
Не губіть Ісуса з очей
Поради блаж.Вікентія Фреліховського надалі актуальні та універсальні. Певно, немає на землі людини, яка би з власного досвіду не знала (або не впізнала) того почуття, яке зроджується, коли скоїш зло, якого сам би від себе ніколи не сподівався. Наслідком буває відчуття зламаності, приниження або й навіть ницості. Однак найважливіше — не впадати в розпач, яка здатна довершити справу нищення.
В чому полягає суть навернення св.Петра? Блаженний Вікентій стверджує, що це навернення відбувається завдяки поглядові Христа. «І Господь, обернувшись, глянув на Петра, і згадав Петро Господнє слово (…) І, вийшовши звідти, заплакав гірко» (Лк 22, 61-62).
Саме тоді, в моменти падіння, треба помітити милосердний погляд Спасителя, який навіть у таких ситуаціях не перестає бути поруч із нами. І хоч проллються тоді гіркі сльози, та це будуть сльози очищення.
Переклад CREDO за: Пьотр Богдановіч, Aleteia
Стефан Вінцент (Вікентій) Фреліховський народився 1913 року в Хелмжі, Польща. У 9 років став міністрантом. 1927 року вступив до 24 Поморської харцерської дружини ім.Завіши Чорного. Навчався в державній гуманітарній гімнації у Хелмжі, закінчив Вищу духовну семінарію в Пельпліні. Служив вікарним священиком у парафії Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Торуні. У вересні 1939 року його заарештувало гестапо. Був в’язнем у концтаборах Штуттгоф, Заксенхаузен і Дахау, де потай виконував священницьке служіння. Опікувався в Дахау в’язнями, хворими на тиф, і сам заразився. Помер 23 лютого 1945 року. Папа св.Йоан Павло беатифікував його 7 червня 1999 року, під час Апостольської подорожі на батьківщину.