У вівторок, 1 червня 2021 року, Ватикан опублікував нову редакцію Кодексу канонічного права. Його основні нововведення — це значні зміни у формулюваннях злочинів, що входять до сфери сексуальних зловживань, розширене коло осіб, які мусять нести відповідальність, та нова система покарань за них.
Нові положення містяться у переглянутому розділі кримінального права ватиканського Кодексу канонічного права. Як повідомляє National Catholic Reporter, найбільш значні зміни містяться у розділах 1395 та 1398, у яких йдеться про сексуальні зловживання. Ці зміни мають на меті усунення основних недоліків у практиці боротьби Церкви з сексуальним насильством. Новий закон зазначає, що дорослі також можуть стати жертвами священників, які зловживають своїм статусом, а також передбачає покарання за сексуальні зловживання не лише для кліру, а й для мирян, які обіймають церковні посади.
У новій редакції Кодексу більш детально роз’яснюється, у чому саме полягають злочини, за якими параметрами єпископи повинні їх визначати і виносити покарання, і як краще захищати Церкву як громаду від наслідків таких скандалів. Хоча багато змін включають у себе закони, ухвалені ще Йоаном Павлом ІІ та Бенедиктом ХVI, у тексті також виділяється кілька нових окремих злочинів, які раніше входили до загального розмитого означення «злочини проти шостої заповіді». До них, наприклад, відноситься «грумінг» стосовно неповнолітніх або вразливих дорослих (вид психологічної маніпуляції, у якій насильство приховується під маскою опіки і симпатії), спрямований на те, щоб залучати їх до порнографії. Це перший випадок, коли церковне законодавство офіційно визнало злочинним метод, яким користуються насильники для побудови довірливих стосунків із жертвами, щоб потім їх експлуатувати.
Закон також обмежує можливості єпископів і настоятелів орденів та згромаджень діяти на власний розсуд у питаннях сексуальних зловживань. Раніше широкі повноваження, якими вони були наділені, дозволяли їм ігнорувати або приховувати злочини, що ставалися під їхнім керівництвом. Тепер же закон чітко заявляє, що вони повинні нести відповідальність за недбальство, якщо не проведуть необхідного розслідування і не застосують належних санкцій до винних священників.
З моменту виходу попереднього Кодексу канонічного права 1983 року церковні юристи і єпископи скаржилися на те, що передбачена у ньому система покарань за сексуальні зловживання стосовно неповнолітніх була абсолютно неадекватною, оскільки вимагала тривалих судових процесів. Жертви насильства та їхні захисники у свою чергу нарікали на те, що у руках єпископів було надто багато можливостей діяти на власний розсуд і прикривати своїх священників, допомагаючи їм уникнути відповідальності.
Згідно з новим законом, священники, які вступили у сексуальний зв’язок із будь-ким, — не лише неповнолітньою або неповносправною особою, — повинні бути позбавлені духовного сану, якщо вони застосовували «силу, погрози або зловживання владою» для того, щоб учинити дії сексуального характеру. Закон чітко не визначає категорію дорослих, яких це стосується, говорячи про них лише як про «тих, кому закон гарантує рівний захист».
Нововведення стосуються також недобросовісних осіб зі стану мирян, які займають різні церковні посади — наприклад, засновників релігійних рухів, катехитів або церковних адміністраторів. Новий закон передбачає покарання також і для них, якщо вони зловживають своїми повноваженнями для скоєння сексуальних злочинів. Оскільки мирян не можна позбавити духовного сану, покарання для них включають у себе втрату посади, сплату штрафів або вилучення з громади.
Новий закон набере чинності 8 грудня 2021 року.
Сьогодні, 1 червня 2021 року, архієпископ Філіппо Янноне, президент Папської Ради з питань законодавчих текстів, та єпископ Хуан Аррієта, секретар цієї ж Ради, представили модифікований розділ Кодексу канонічного права на брифінгу. Як повідомляє Crux Now, архієпископ Янноне у коментарях журналістам наполягав, що «саме милосердя вимагає, щоб душпастирі якомога частіше звертались до системи покарань, маючи на меті три цілі, які роблять це необхідним: відновлення справедливості, виправлення порушника і відшкодування наслідків скандалу».
«Присутність у громадах певних неправомірних ситуацій, але перш за все — останні скандали, що виникли внаслідок серйозних випадків педофілії, спонукали нас до необхідності переглянути та оживити канонічне кримінальне право», — сказав він.
За словами єпископа Аррієти, перегляд кримінального кодексу Ватикану став необхідним не лише через скандали, які стосуються сексуальних зловживань щодо повнолітніх та необхідність доповнити його законами, виданими вже після виходу попередньої версії. Він сказав, що попереднє видання 1983 року було недосконалим, бо залишало надто багато влади в руках єпископів, не містячи натомість чітких, загальнолюдських норм, яких потрібно дотримуватися.
На момент підготовки попереднього видання кримінальне право Церкви вважалося інструментом, який застосовувався лише як крайній засіб, а не як звичайний інструмент контролю, покарання за неправомірні дії та уникнення більш серйозних злочинів. Але з часом стало зрозуміло, що єпископи, часто недосвідчені у питаннях кримінального законодавства, не знали, що робити у випадку виникнення проблем. Той факт, що церковне покарання сприймалося як останній засіб, також ускладнював справу, даючи «зелене світло» серйознішим злочинам.
фінансово.
Щиро дякуємо!
