Ватикан

Папа: здорова молитва не відривається від реальності

09 Червня 2021, 14:23 728

«Моліться без перерви. За все дякуйте». Цей заклик св.Павла з його Послання до солунян став відправною точкою для роздумів, якими Папа Франциск поділився з учасниками загальної аудієнції.

Традиційна аудієнція відбулася в середу, 9 червня 2021р., на внутрішньому подвір’ї св.Дамазія, повідомляє Vatican News. У передостанньому повчанні, присвяченому молитві, Франциск  говорив про постійність молитви, яка є «заповіддю», що походить із самого Святого Письма.

 

Молитва — подих життя

Святіший Отець розпочав із того, що згадані слова св.Павла стали спонукою для духовного автора, відомого як «Російський паломник», запитувати: чи можливо молитися безперервно, якщо наше життя розбите на різні моменти, що не завжди сприяють зосередженню? «Із цього запитання розпочинаються його пошуки, що приведуть до відкриття молитви, яку назвуть молитвою серця. Вона полягає у повторюванні з вірою: “Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного!”» — сказав Папа. Це молитва, яка «крок за кроком пристосовується до ритму дихання та поширюється на ввесь день», — а дихання ніколи не припиняється, навіть коли спимо. Молитва ж є «диханням життя».

 

 

Священний вогонь усередині нас

В цьому контексті Папа звернувся до Катехизму Католицької Церкви, який пропонує шерег висловів, почерпнутих з історії духовності, що наполягають на необхідності постійної молитви. Евагрій Понтійський стверджував: «Нам не наказано постійно працювати, чувати чи постити, але неустанна молитва є для нас законом». Отож, як підкреслив Святіший Отець, у християнському житті «є жар, якого не повинно забракнути». Це подібне до того священного вогню, який безперервно горів у храмах античності, а завданням священиків було його підтримувати. «Так і всередині нас має бути священне полум’я, яке безперервно горить і якого ніщо не спроможне загасити», — сказав Франциск.

Катехизм також цитує св. Йоана Золотоустого, «пастиря, уважного до конкретики життя», який навчав: «Можливо мужеві уважно молитись, перебуваючи на форумі чи в дорозі; можливо й ремісникові, сидячи в майстерні та обробляючи шкіри, підносити душу до Бога; так само й слузі, на закупах чи бігаючи сюди і туди на послугах, чи навіть працюючи в кухні — можливо з глибини душі усердне благання возносити». Отож, за словами Наступника св.Петра, молитва «не входить у суперечність із нашими численними малими обов’язками та зустрічами»; більше того: вона є місцем, «де кожен учинок віднаходить свій сенс».

 

 

Пам’ятати про Бога

«Звісно, впроваджувати в життя ці принципи нелегко», — зазначив Папа. Він вказав на приклад батьків, поглинутих тисячами справ, які можуть із ностальгією згадувати про той час, коли було легко жити згідно з певним ритмом та знаходити простір для молитви… Діти, праця, сімейні проблеми, постарілі батьки… Здається, що цьому не буде кінця. «У цій ситуації корисно подумати про те, що Бог, наш Отець, який мусить займатися всім Усесвітом, завжди пам’ятає про кожного з нас. Отож, також і ми повинні завжди пам’ятати про Нього!» — наголосив Глава Церкви.

 

 

У контакті з дійсністю

Святіший Отець нагадав, що у християнському монашестві завжди була велика пошана до праці, не лише з огляду на моральний обов’язок здобувати прожиток для себе та для інших, але також як необхідність внутрішньої рівноваги: для людини небезпечно втрачати контакт із дійсністю, а праця допомагає підтримувати цей контакт. Коли Ісус у Євангелії від Луки каже до Марти, що єдиним, чого насправді потреба, є слухати Бога, то Він «зовсім не хотів зневажити численні послуги, які вона чинила з великою старанністю».

«У людській істоті все є “двоїстим”: наше тіло є симетричним, ми маємо дві руки, двоє очей… подібно, праця та молитва теж взаємно доповнюються. Молитва, яка є “подихом усього”, залишається життєвим тлом праці, також і в ті моменти, коли не є виразною. Нелюдяно бути до такої міри поглинутими роботою, щоб не знаходити часу на молитву», — сказав Папа. Водночас, за його словами, «не є здоровою та молитва, яка відчужується від життя». В такому разі вона перетворюється у спіритуалізм, в обрядовість. Як знаємо, показавши учням свою славу під час преображення на Таворі, Ісус не розтягує періоду захоплення, але сходить разом із ними з гори, щоб «поновити щоденний шлях». Цей досвід має залишитися в серці як світло та зміцнення для їхньої віри.

«Таким чином, періоди, присвячені на те, щоб перебувати з Богом, оживлюють віру, яка допомагає нам у конкретиці життя; а віра, своєю чергою, живить безперервну молитву. В цьому колі між вірою, життям і молитвою підтримується запаленим отой вогонь християнської любові, якого Бог очікує від кожного з нас», — підсумував Святіший Отець. На завершення він кілька разів повторив разом із паломниками оту «просту молитву, яку можна повторювати в кожний момент дня»: «Господи, Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене грішного!»

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
Кредит січень-травень 2021
Зібрано Залишилося зібрати
28753грн
109660грн
Потрібно зібрати
138413грн
Залишилося
10днів
Розмістити цей блок в себе на сайті

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Папа Франциск

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

pb.ua: 4731 1856 1920 9130

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: