У неділю, 20 червня, у вінницькому храмі Святого Духа відбулась урочиста Меса, під час якої з рук ординарія Кам’янець-Подільської дієцезії єпископа Леона Дубравського отримали пресвітерські рукоположення троє випускників міжнародної місійної семінарії «Redemptoris Mater» у Вінниці, рукоположені у диякони в жовтні минулого року: Уго Еусебіо Гонсалес Медіна (Парагвай), Фридерик Якуб Гарліцкі (Польща) і Хобсон Андре Гавіоллі де Маттос (Бразилія).
Фридерик Якуб Гарліцкі народився у 1989 році в Іновроцлаві, четвертий з шістьох дітей Романа і Естери Гарліцкіх. У 2002 році ввійшов до Неокатехуменаної спільноти. По закінченні ліцею навчався у Познанському технологічному університеті. Під час паломництва до Святої Землі у 2009 році розпізнав покликання до священницького служіння і в цьому ж році вступив до семінарії. Має трьох братів і двох сестер.
Хобсон Андре Гавіоллі де Маттос (Бразилія) народився у 1989 році. Молодший з двох дітей. У Неокатехуменальну спільноту увійшов у 2005 році. Через чотири роки розпізнав покликання до священства, через рік розпочав приготування до цього служіння в семінарії.
Уго Еусебіо Гонсалес Медіна народився в 1981 році. Другий з трьох дітей Григоріо і Франциски Гонсалес. Уго Еусебіо увійшов до неокатехуменальної спільноти у 1999 році. Вивчав педагогіку в університеті, деякий час працював зубним техніком-протезистом. У 2011 році розпізнав покликання до священства, через два роки увійшов до семінарії.
Разом з єпископом ординарієм Кам’янець-Подільської дієцезії Леоном Дубравським, котрий очолив св. Месу, співслужили єпископ-помічник Радослав Змітрович, ректор семінарії о. Мирослав Цибульський, віцеректор о. Віталій Кащук, настоятель парафії Святого Духа о. Сергій Тоберт, колишній настоятель парафії Матері Божої Ангельської бр. Костянтин Морозов OFMCap, випускники семінарії о. Олександр Кушта та о. Бартош Стасяк, інші священники, більшість з котрих — випускники семінарій «Redemptoris Mater» в Києві і Варшаві.
В урочистості взяла участь екіпа катехістів-ітінерантів, відповідальних за Неокатехуменальну Дорогу в Україні: священник Римської дієцезії о. Раймунд Пупковскі, пані Марія Еухенія Кастільо та семінаристи Міхал Садовнік і Станіслав Киджік. Серед учасників урочистості були брати і сестри з неокатехуменальних спільнот з вінницьких парафій Матері Божої Ангельської і Святого Духа, а також із Києва, Хмельницького, Хмільника, Житомира, Кам’янця-Подільського, Кам’янського.
«Можу тільки прославляти Пресвяту Трійцю — сказав для CREDO о. Раймунд Пупковскі, — за те, що ми могли святкувати цей великий дар священства, святкувати тепер, коли Церква переживає глибоку кризу, в тому числі — кризу покликань і кризу своєї ідентичності, що особливо проявляється в країнах Європи, яка відріклась від свого християнського коріння. І те, що ми маємо трьох нових пресвітерів з трьох різних країн — з Польщі, з Парагвая, з Бразилії — це для нас велика надія і радість. Це показує, що Церква відновлюється, що є люди, готові йти проголошувати Євангеліє — Слово спасіння. Радіємо присутністю єпископа Леона Дубравського, котрий уділив священницьке рукоположення, його помічника єпископа Радослава, великої кількості священників. Але більше всього радіємо живою спільнотою братів, які всі ці роки підтримували формацію цих пресвітерів своєю молитвою, своїми пожертвуваннями. Нас радує і те, що приїхали гості з Бразилії, з Польщі, з Парагваю — адже це показує, що наша Церква дійсно Вселенська, Церква багатьох народів, а не тільки «польська», як говорили на цих теренах в радянські часи. Ці пресвітери рукоположені не тільки для Кам’янець-Подільської дієцезії, а, як слідує з рішень ІІ Ватиканського Собору (Presbiterorum Ordinis), вони рукоположені для всього світу. Адже місцева Церква турбується не тільки про своїх вірних, а про благо вірних в усьому світі. Дякуємо Богу за те, що дає ці покликання з усього світу і для усього світу».
Як і на минулорічні дияконські свячення, приїхали батьки Фридерика Гарліцкого п. Роман і п. Естера, і батьки Хобсона Гавіоллі де Маттоса — п. Остір і п. Креуза.
«Я дуже вдячний Богу за це, що відбувається сьогодні, — сказав пан Остір де Маттос. — Гадаю, що висловлю думку всіх батьків, чиї діти закінчили семінарію: наші діти приходять до семінарій, повні різних мрій, різних думок, часто легковажних, а через кілька років Церква повертає нам зрілих у вірі чоловіків».
Щоб розділити радість з сином і братом до Вінниці з далекого Парагваю прихали мати Уго Гонсалеса пані Франциска, його сестри Сінія і Глорія, та одна з сестер з його неокатехуменальної спільноти.
«Я дуже радію і вдячна Богу, бо це тільки Бог може таке чинити. Між нашими країнами величезна відстань і це тільки ангели Божі могли нас сюди привести. І мого сина, і нас», — сказали пані Франциска. Щодо життєвого вибору, зробленого її сином, вона висловилась коротко: «Все, що Бог робить — робить для добра». А ділячись першими враженнями від перебування в нашій країні, відзначила, передусім, гостинність українців, якій не заважають мовні бар’єри. «Звичайно, незнання мови заважає, — сказала пані Франциска, — але це не так важливо. Важлива мова любові — її розуміють усі».
На прохання прокоментувати подію отець-ректор Мирослав Цибульський відповів однією фразою: «Як “батько” семінарії, я радію, що сьогодні у мене народжується трійня».
Проголошуючи проповідь єпископ Леон Дубравський, звернувся до дияконів-кандидатів на свячення з такими словами: «Пам’ятайте, що ви вибрані, а раз ви вибрані Богом — ви покликані. Покликані, щоб звершувати в Церкві покладену на вас місію. Сьогодні нас запитують: чи потрібні священники тепер, коли всюди йде атеїзація, секуляризація. Але подивившись глибше, ми побачимо, що священник, це не той, хто виконує якусь функцію в світі — директора, начальника чи президента. Священник це той, хто виконує місію, покладену на нього самим Ісусом Христом. Церква — це, можна сказати, велике дерево, яке постійно живе і приносить плоди. Живе постійно, постійно оновлюється, тому що є живим Тілом Ісуса Христа. Церква посилає нас, щоб ми своїм життям, своїм вченням робили так, щоб люди, дивлячись на нас, могли сказати: “Я зустрів Бога в людському тілі”».
Його Преосвященство розповів, що колись під час війни солдати перед боєм приходили до священника, щоб посповідатись. Прийшов й один з солдатів, котрий ніколи не сповідався. Священник спитав у нього: «Ти віриш в Бога?» — А той відповів: «Не знаю». «Ти охрещений?» — «Не знаю». Священник запитав: «А чого ж ти до мене прийшов?» Той відповів: «Тому що ти даєш Бога».
«Хотілось би, — продовжив владика, — щоб ті люди, які до вас приходитимуть, ті, до кого Бог вас посилатиме, ніколи не відійшли від вас, не отримавши того, за чим вони прийшли. Хрест нехай буде вашим дороговказом. Євхаристія нехай буде основою вашої міці, вашої сили. Люди так будуть переживати Євхаристію, ви будете її відправляти, як ви самі її переживатимете».
Далі владика Леон звернувся до батьків кандидатів на свячення з проханням постійно підтримувати їх молитвою: «Пам’ятайте, що ніхто так не підтримає священника, як мама чи батько. Ніяка молитва не має такої сили, як молитва мами чи молитва батька. Ваші діти закінчили навчання в семінарії, а тепер їм доведеться здавати екзамен життя. Моліться за них — я вас про це дуже прошу». Його Преосвященство поділився спогадами і сказав, що тільки завдяки молитвам його матері він став і священником, і францисканцем, і єпископом.
Перед тим, як звершити обряд рукоположення, Його Преосвященство, наслідуючи Євангеліє, тричі спитав кожного з кандидатів: «Чи любиш ти Мене». І кожен з них, також слідуючи за Євангелієм, тричі відповіли: «Люблю Тебе», «Люблю Тебе», «Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що люблю Тебе».
По звершенні Євхаристії, згідно традиції, що склалася в семінаріях «Redemptoris Mater», нововисвячений пресвітер о. Хобсон Гавіоллі, подякував, передусім Богу за дар покликання, за те що «вибрав нас, щоб ми служили Йому і людям», єпископу-ординарію, за те, що відкрив семінарію «Redemptoris Mater» у Вінниці, за його слово і приклад життя, катехістам за те, «що боролись за наше навернення і наше спасіння», ректору і віце-ректору, братам і сестрам з неокатехуменальних спільнот, парафіянам вінницьких парафій за допомогу і молитву. «Ваша молитва до тепер підтримувала нас і, сподіваємось, підтримуватиме і далі», — сказав о. Хобсон. А до батьків — своїх, о. Фридерика і о. Уго — він звернувся трьома мовами: португальською, польською та іспанською, що ще раз підкреслило вселенськість Церкви.
Далі було зачитано декрет про призначення нововисвячених пресвітерів. Отець Фридерик Гарліцкі служитиме в парафії Святого Духа у Вінниці, о. Уго Гонсалес — в парафії Пресвятої Трійці в Хмільнику (Вінницька обл.), о. Хобсон Гавіоллі — в парафії Христа Царя Всесвіту в Хмельницькому.
«Кожне Боже діло, — сказав для CREDO єпископ Леон Дубравський, — приносить добрі плоди. Бог встановив Таїнство Священства, Бог кличе тих, кого вибирає, щоб вони промовляли до людей, як колись Мойсей від імені Бога промовляв до народу. Так і Ісус Христос кличе тих, хто б промовляв до людей і звершував Таїнства: адже священник — це руки, ноги і голос Христа. Я дуже вдячний Богу за те, що в нашій дієцезії є дві семінарії. Семінарія — це серце дієцезії. Як завдяки серцю по усьому тілу розходиться кров, так завдяки семінарії по тілу дієцезії розходиться кров Слова Божого. Нинішній атеізований світ потребує тих, хто говорять правду. А хто говорить правду, як не священники, як не ті, хто несуть людям Слово Боже? Сьогодні ще троє наших братів стали священниками. Нехай Боже благословення супроводжує їх, нехай Господь благословляє їх родини, в яких вони були виховані у вірі. Нехай вони несуть людям Божу благодать, якої не так не вистачає сучасному світу».
Вже після уділення благословення Його Преосвященство висловив подяку засновнику Неокатехуменальної Дороги Кіко Аргуельо за те, що заснував цю дійсність, за спільноти, за катехістів, за місійні семінарії «Redemptoris Mater». Щодо його ініціативи створення такої семінарії в Кам’янець-Подільській дієцезії, владика сказав: «Я тільки виконавець Божої волі».
«Я дуже дякую Богу — сказав о. Раймунд, — за слова єпископа Леона Дубравського, котрий розпізнав харизму Неокатехуменальної Дороги в цій дієцезії і її підтримує. І як він сам сказав — це не було його рішення створити тут семінарію «Redemptoris Mater», яка є дієцезіальною і, водночас, місійною, яка готує пресвітерів, готових бути посланими будь-куди, куди їх направить Церква. Як єпископ Леон сам підкреслив, він був тільки слухняний волі Святого Духа, котрий надихнув його просити ініціаторів Неокатехуменальної Дороги Кіко Аргуельо і святої пам’яті Кармен Ернандес допомогти йому створити таку семінарію в його дієцезії, в місті Вінниці. Радіємо, що тут є семінаристи з різних країн світу, і що цю дійсність в усьому світі підтримують багато єпископів і усі Папи, починаючи з Павла ІV, Йоана Павла ІІ, Бенедикта ХVI і Папи Франциска. Ця дійсність в усьому світі приносить плоди і говорить своїм пастирям, що вони плідні. Тому сьогоднішнє свято — не свято тільки Вінниці, або тільки Кам’янець-Подільської дієцезії. Це свято усієї Церкви».
Закінченням урочистої св. Меси не закінчилось свято. Її продовжила братерська трапеза у заміському ресторані. Але вона не обмежилась одним тільки застіллям: присутніх чекали кілька сюрпризів. Першим сюрпризом було те, що до ресторану, прямуючи до Кам’янця-Подільського завітав єпископ Леон Дубравський. Вибачившись, що не встиг зробити це в храмі, він подарував батькам і рідним нововисвячених пресвітерів іконки Матері Божої і розарії.
Далі, за допомогою проектора на стіні ресторанного залу було показане відеозвернення, надіслане з Бразилії рідними і друзями о. Хобсона. І справжньою «вишенькою на торті» став концерт відомого дитячого гурту «Ковчег Ноя», на який усіх присутніх запросив о. Фридерик. І сам взяв у руки електричну гітару.
«Нам приємно, — сказала керівниця гурту Ольга Безрученко, — що Фридерик, котрий грав з нами, будучи семінаристом, сьогодні гратиме з нами, ставши священником».
Серед зібраних на трапезі було чимало тих, хто колись, співав у гурті. Тепер його керівниця запросила їх вийти на сцену і вони заспівали разом із дітьми.
фінансово.
Щиро дякуємо!
