Дружба св. Амвросія та св. Августина пояснює нам, чому…
Коли я був малий, мені хотілося проводити час зі старшими дітьми. Вони здавалися мені дорослими і захопливими. У них були найкращі фігурки черепашок-ніндзя, водяні кульки — речі, яких не мав такий хлопчисько, як я.
Старші діти ніколи не дозволяли мені цим гратися; але, озираючись назад, я бачу, що ці діти, на кілька років старші за мене, насправді не мали достатньо мудрості, тому я не думаю, що багато втратив. Знаєте, хто дозволяв мені проводити час разом? Мої дідусі й бабусі.
Дідусь по батьку дозволяв нам їздити трактором по полю, що мене вражало. Бабуся брала мене на прогулянки зі своїми приятельками-пенсіонерками. До інтернет-магазинів були місця, які називалися «торговими центрами», і ми ходили туди перед відкриттям магазинів уранці. Мій дідусь по мамі робив нам налисники й допомагав розпалювати вогонь у каміні. Бабуся грала з нами в карти так довго, як ми цього хотіли.
Джерело сили і мудрості
Я люблю спілкуватися з моїми літніми парафіянами. Їхнє багатство знань, доброзичливості й відданості духовному життю надзвичайно надихає. Коли я дивлюся на лавки під час Меси, ніщо мене так не радує, як те, що літні парафіяни моляться з молодшими, передають віру. Ці літні парафіяни необхідні для здоров’я нашого суспільства, а оскільки вони дружать із молодшими, то становлять джерело сили та мудрості для всіх нас.
Легко спілкуватися лише з групами ровесників! Люди, які зростали в одному місці, мають однакові культурні спогади з одного й того ж часу, однаково розмовляють, дивляться одній й ті самі телевізійні програми, однаково вдягаються… Все це — зручний і природний привід для дружби. Але якщо єдині люди, з якими ми дружимо, — такі самі, як ми, то ми багато чого втрачаємо.
Візьмемо, наприклад, св. Августина, який приїхав до Мілана, коли йому було близько 30 років. Він став відомим учителем та оратором, але попри успіхи був незадоволений. У його особистому житті панував безлад, мати хвилювалася за нього, а сам він опинився у центрі духовного кризи.
Августин чув про відомого єпископа Мілана, чоловіка на ім’я Амвросій, який проголошував захопливі проповіді. Августин зацікавився і став ходити на Меси, щоб почути цього літнього чоловіка. З часом слова Амвросія почали його змінювати.
Августин хотів зустрітися з Амвросієм, але єпископ був дуже зайнятою людиною. Августин пише: «Я не міг його запитати, про що хотів, бо був відтятий від його вуха і мови через багатьох зайнятих людей…» Але врешті-решт йому вдалося зав’язати стосунки з Амвросієм, а той був щасливий, що став його наставником. Його поради виявилися для Августина безцінними, заспокійливими. І зрештою Августин прийшов до Церкви й став робити кроки, щоб змінити своє життя.
Справжнє визнання
Амвросій прекрасно розумів цінність дружби, зокрема дружби, яка закликає нас зростати по-новому. Його міркування прості: літні люди мають багато знань і життєвий досвід. Він пропонує уявити себе туристом у новому місці. Перше, що ми робимо, — це просимо про рекомендації: на якому пляжі найкраще плавати? Де найкращі ресторани? Чи є щось, що обов’язково треба зробити перед від’їздом? Якщо йдеться про життя, то літні люди — це місцеві з фаховими знаннями, а молодші — це туристи. Було б нерозумно не запитати поради в тих, хто має більший досвід!
Останнім часом думка мати літнього приятеля реалізується різними способами. Наприклад, деякі дитячі садки розташовані в будинках престарілих. По інших місцях студенти стають «сусідами по кімнаті» пенсіонерам. Учасники обох цих програм розповідають про користь такого спілкування — починаючи з того, що «мають сто дідусів і бабусь», і до примирення з реальністю смерті.
Я усвідомлюю, що конфлікт поколінь — це факт. Літні люди легковажно ставляться до молодих і вважають їх неприємними, а молодь описує літніх як «неконтактних». Однак жоден із цих стереотипів не відповідає дійсності, а все, що ми маємо зробити, щоби їх знищити, — це справжня дружба.
Конфлікт поколінь може бути загальним, але це не означає, що він повинен існувати. Що би було, якби Августин відкинув Амвросія як непотрібного «динозавра», артефакт давньої епохи? Його життя й надалі б виходило з-під контролю. Він ніколи б не написав великих філософських книжок, а людство би збідніло. Стосунки зі літньою людиною можуть мати значення, навіть якщо єдине життя, яке ви зміните, — ваше.
Переклад CREDO за матеріалами: Мішель Реньє, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
