Свята Меса дає католикам можливість молитися разом з іншими, коли ми беремо участь у цій найвищій формі спільної молитви.
Це божественне поклоніння — спільне свято, під час якого ми беремо участь у постійному діалозі. Під час Меси ми приймаємо різні постави: стоїмо, сидимо, стаємо навколішки, а у певних випадках — лягаємо долілиць.
Протягом усієї Меси ми також використовуємо літургійні знаки та жести. Все це — невід’ємна частина обряду, оскільки кожне положення тіла або рук говорить про щось інше. Моє бажання — залучити все це до своєї приватної молитви, щоб мати змогу глибше розмовляти з Богом.
Я молюся, щоб моя таємна молитва зміцнила мої стосунки з Господом і це могло впливати на інших. Я розумію, що моя віра завжди особиста, але ніколи не приватна. Моя віра завжди повинна спонукати до віри когось іншого. Отже, коли я приходжу до спільноти, вже наповнившись Богом під час приватної молитви, я повинна принести той самий вогонь у життя інших людей.
Молитва у будь-який час і в будь-якому місці
Як християнка я знаю, що можу молитися до свого Небесного Отця у будь-який час та в будь-якому місці. Я також знаю, що Він завжди мене чує. Молитва для християнина — це розмова з Богом. Я шукаю спілкування з Ним у надії, що Він дасть мені це спілкування. Коли я визнаю, що не знаю, що робити зі своїми життєвими ситуаціями, то готова просто мовчки сидіти перед Ним і чекати, доки Він промовить до мене.
Я визнаю, що не завжди чую Його, але, попри це, залишаюся завжди відкритою до того, щоб Його почути. Так чи інакше, зрештою Він дає мені відповідь — через прочитаний уривок Святого Письма, через слова, які я чую від друга, або через знаки Його безпосередньої присутності. Отже, коли я входжу за завісу, яку Він розірвав для нас, то не просто говорю до Нього — я вступаю у спілкування з Ним.
Правильна постава для молитви?
Правильна молитовна постава не стосується положення мого тіла. Йдеться насамперед про стан мого серця і мого духу. Якщо мій дух смиренний, я приходжу до Бога зі смиренням. Як влучно сказав Псалмоспівець: «Жертви Богові — дух сокрушений: серцем сокрушеним і смиренним ти, Боже, не нехтуєш» (Пс 51,19).
Я розумію, що Бог не отримує задоволення від жертв, так само, як і не насолоджується всепаленням. Очевидно, що понад усе Бог хоче мого сокрушення над моїми гріхами. Перший крок, який я можу зробити для примирення з Богом, — це дійти з Ним згоди про те, наскільки поганий мій гріх. Щоденний іспит совісті, про який я так легко забуваю, має допомагати мені в цьому. Коли я роблю його, запрошуючи Святого Духа відкрити всі мої помилки, то не намагаюся виправдати, пояснити чи обґрунтувати зло свого серця. Я мушу стати з ним віч-на-віч і прийти до покаяння як до дверей свободи, якої я шукаю.
Хоч я можу відчувати жаль і каяття, це — недостатня заміна справжнього щирого покаяння. Я мушу вчитися в Ісава, який не міг отримати благословення, бо не знайшов місця для покаяння у своєму серці, незважаючи на те, що шукав його зі сльозами. У Старому Завіті описано випадки, коли Господь, втомившись від лицемірних жертв, відмовлявся їх прийняти. Натомість люди були покликані будувати особисті стосунки з Богом, щоб Він очистив їх від гріхів. Тому, приступаючи до приватної молитви, я використовуватиму ті основні постави тіла, що й під час Святої Меси.
Молитва навколішках
Так я висловлюю відданість, смирення, преклоніння та визнання. Я мушу визнати свою людську негідність, але разом із цим звертатися до Божого милосердя і повністю коритися волі Господній. «Ось чому я згинаю свої коліна перед Отцем» (Еф 3,14).
Під час покаяння я стаю навколішки, бо це — головний жест пошани. Я приймаю запрошення прийти поклонитися і стати на коліна перед Господом, Творцем нашим. «Ходіте, поклонімся і ниць припадім; припадімо на коліна перед Господом, творцем нашим! Бо він наш Бог, і ми народ його пасовиська, і його руки отара» (Пс 95,6).
У себе в ліжку
Я можу часто молитися лежачи — втім, не сподіваючись на довгу або глибоку молитву, коли мені стане надто комфортно. Але можна скористатися підказкою царя Давида: «Тремтіть і не грішіть! Роздумайте в серцях ваших, на ложах ваших, і мовчіть!» (Пс 4,5). Якщо я затишно вмощуся на ліжку і згорнуся в теплий клубок, навряд чи моя молитва дійде до завершального «Амінь». Попри це, я хочу відчувати Божу ласку та піклування, коли моє серце промовляє до Нього. Отже, можу почати з Ним відкриту розмову; але навіть якщо я не в змозі завершити молитву «Радуйся, Маріє», то насолоджуюся чудовим відпочинком, засинаючи в обіймах Ісуса.
Молитва вголос
Псалом 34 говорить про бідного чоловіка, який голосно кричав, і Господь почув його і врятував від напастей. Бувають випадки, коли мене починає хилити в сон під час тихої молитви, або коли я лягаю в ліжко і молюся, аж доки не засну. Але коли я молюся вголос, то рідко розслабляюся. Молитва вголос зосереджує мій розум і серце на тому, що я говорю, а мій голос, своєю чергою, підсилює мої думки й не дозволяє відволікатися. Як писав цар Давид: «Я голосом моїм до Господа взиваю, я голосом моїм до Господа молюся» (Пс 142,2).
Є певні думки та емоції, які роблять тиху молитву майже неможливою. Їх просто потрібно промовити вголос або навіть вигукнути. Почуття радості, люті, каяття і розгубленості найкраще виражати, коли голосові зв’язки та мова поєднуються з розумом і серцем в акті молитви. Коли думки поєднуються зі словами, вони формують спогади. Молитва вголос допомагає мені пам’ятати про речі та людей, за яких мені потрібно молитися. Коли я почуваюся розчарованою або зневіреною, то пам’ятаю: «Допомога наша в імені Господа, що створив небо й землю» (Пс 124,8).
Я молюся цими словами, повторюючи їх, аж доки не відчуваю, що вірю в них. Молитва вголос, особливо молитва Святим Письмом, відроджує і збільшує віру того, хто молиться. Ми знаємо, що стримувати емоції — шкідливо. Іноді тиха молитва просто не дає нам повного вираження почуттів. Молитва вголос полегшує наш тягар і звільняє емоції у здоровий спосіб. «Як я мовчав, ниділи мої кості серед мого безнастанного стогнання. Бо вдень і вночі твоя рука тяжіла надо мною, висохла моя сила, немов під літню спеку» (Пс 32, 3-4).
Тиха молитва
Я розумію, що неправильно молитися в тиші лише через сором, що хтось почує, як я молюся. Але є обставини, коли тиха молитва — якнайбільш доречна. Наприклад, коли я молюся про щось, що має залишатися тільки між мною і Богом, або за когось, хто присутній поряд.
Хороший біблійний приклад тихої молитви — це нечутна молитва Анни (1Сам 1, 10-17). Ми знаємо, що Анна отримала відповідь на своє благання, бо Господь чує наші думки так само добре, як і слова. Тому я не боюся просити Його пізнати моє серце, щоб випробувати мене і виявити мої тривожні думки. Тоді я можу, як пророк Єремія, попросити Бога подбати про моїх ворогів (Єр 12,3), адже Він знає мене і бачить, Йому відоме ставлення мого серця до Нього. Йому не треба слів, щоби знати мої думки. Він чує всі молитви, незалежно від того, промовляють їх уголос чи ні.
Молитва з піднесеними руками
Я здійму вгору свої руки, коли буду звертатися до Господа з проханнями, хвалити і прославляти Його, адже Святе Письмо безліч разів чітко вказує, чому потрібно це робити.
— «Отак буду тебе хвалити поки життя мого, у твоїм імені здійматиму мої руки» (Пс 63,5);
— «Почуй, о Господи, голос мого благання, коли до тебе я взиваю, коли здіймаю мої руки до святого твого храму» (Пс 28,2);
— «Очі мої знемоглися від печалі; до тебе, Господи, щодня взиваю, до тебе простягаю мої руки» (Пс 88,10);
— «І до твоїх велінь буду здіймати мої руки, — я їх люблю, і буду роздумувати про твої установи» (Пс 119, 48);
— «Піднесіть руки ваші до святині і благословіте Господа!» (Пс 134,2);
— «Нехай моя молитва стане перед тобою, мов кадило; здіймання рук моїх — немов вечірня жертва» (Пс 141, 2);
— «Здіймімо серця й руки наші до Бога, що на небі!» (ПлЄр 3,41).
Роблячи так, я наслідую також царя Соломона (2Хр 6, 12-13), Езру (Езр 9,5) та апостола Павла (1Тим 2,8).
Молитва з відкритими очима
Я не впевнена, чи є у Святому Письмі згадка про молитву з заплющеними очима. Бувають випадки, коли молитися найкраще, широко розплющивши очі, — так само, як коли ми кудись ідемо, нам треба тримати очі відкритими, щоб уникнути тілесних ушкоджень. З відкритими очима молитва поклоніння та прослави здається багатшою — коли ви благословляєте когось, коли тихо молитеся за незнайомця в автобусі або за перехожого, коли бачите несправедливість чи страждання. У будь-який час, коли я хочу зробити свою молитву потужнішою, я користуюся підказкою від Господа Ісуса: «Отак мовив Ісус, а підвівши очі свої до неба, проказав: “Отче, прийшла година! Прослав свого Сина, щоб Син твій тебе прославив”» (Йн 17,1).
Молитва з похиленою головою
Уклін — це прояв благоговіння. Передусім це показано на прикладі Авраама, коли він бачить трьох небесних посланців і, усвідомлюючи, що вони представляють Бога, схиляється до землі, вітаючи їх (Бут 18,2). Поклони та колінопреклоніння довгий час були пов’язані з поклонінням та благоговінням: 2Хр 6,13, Пс 138, 2, Дан 6,10.
Молитва долілиць
Ця молитовна постава рідко використовується під час щоденних Мес. Але ми можемо побачити її в особливих випадках — таких як рукоположення чи богослужіння Великої П’ятниці. У давнину Мойсей та Арон падали ниць перед Господом, і Його слава з’являлася їм (Чис 20,6). Єзекиїл падав долілиць, закликаючи Бога, і Він відповідав йому (Єз 11,13-14). Це ж саме робив Ісус під час агонії у Гетсиманському саду: «І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: “Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша Мене. Однак не як Я бажаю, лише — як Ти”» (Мт 26,39).
Молитва стоячи
Левіти щоранку хвалили Господа і дякували Йому стоячи, і робили це ж саме ввечері (1Хр 23,30). Щоб продемонструвати свою впевненість у Божій любові до мене і у тому, що мені є місце серед Його усиновлених дітей, я буду стояти перед Ним. І я з упевненістю підійду до престолу благодаті, щоб отримати милосердя і прийняти благодать у часі своєї потреби (Євр 4,16).
Підбиваючи підсумки
Я знаю, що не можу вказати Богові, що Він має робити, але я завжди маю прямий доступ до Нього. У своєму прагненні невпинно молитися я мушу знайти спосіб перебувати у постійному стані Божої свідомості. Тому візьму до уваги кожну думку про послух Йому і принесу кожну свою ситуацію, план, страх чи занепокоєння перед Його престол. Чи молитимуся пошепки, чи вголос; кричатиму чи співатиму; чи буду стояти навколішках, сидіти, стояти або лежати; чи будуть мої очі заплющені, чи широко відкриті; чи здійматиму я руки вгору, чи складатиму їх на грудях — я проситиму Святого Духа скерувати мене так, щоб я залишалася шанобливою до Господа.
Переклад CREDO за: Памела Мандела, Catholic Stand
фінансово.
Щиро дякуємо!
