Чи можна під час Меси притулятися одне до одного, тримаючись за руки? А сидіти, заклавши ногу на ногу? А жувати жвачку і писати СМСки у храмі це ОК?
Звісно, що не ОК! Але є чимало ситуацій, щодо яких навіть ті, хто регулярно ходить до храму, можуть мати сумніви.
1.Не вітаємося
Всі автори підручників із savoir-vivre («мистецтво жити», в цьому разі — правил етикету) згідні в одному: в храмах ми світські стосунки відкладаємо. Чоловіки не вітаються за руку, не цілують ручки дамам. Побачивши знайомого, можна йому чи їй усміхнутися, кивнути. Але як принцип — усілякі вітання та принагідні балачки залишаємо на потім. У храмі найважливішим є Бог, і саме на Ньому ми маємо зосередити свою увагу.
2.Не розмовляємо
Зокрема на вінчаннях та Перших Причастях можна помітити, що учасники Меси не раз вважають: доки літургія не почалася, можна розмовляти, вітатися з родичами або коментувати сукню нареченої… Вони помиляються. У храмі треба поводитися стримано і шанобливо, вже починаючи з його порогу.
3.Не притулятися!
У храмах також діє заборона на вираження чуттєвого життя. Тому закохані не повинні обійматися, притулятися ані навіть триматися за руки. А надто ж тоді, коли для них кожен доторк це свідчення еротичного потягу — цілком нормального на певному етапі стосунків, але недоречного в просторі храму Божого. Не йдеться про те, що закоханість чи шлюб це погано і їх «не можна показувати». Йдеться про розуміння, що у храмі ми «вступаємо в Небо», в певному розумінні, входимо у життя духовне, а земне й тілесне тимчасово залишаємо поза його дверима.
4.Не аплодувати
Останніми роками на Святих Месах дедалі більше шириться дивний для католицького сакрального простору звичай реагувати аплодисментами — на вітання якогось дорогого гостя, на проповідь, на звершене Таїнство Шлюбу, або навіть на принагідний виступ представника державної влади, запрошеного на урочистість. Ні, ні й ще раз ні!
5.Повага
Коли приходимо на Євхаристійне зібрання — не забуваймо, що в храмі ми не самі. Тому не співаймо і не говорімо надто голосно — навіть якщо певні, що ми все робимо найкраще або що Месу не завадило би «оживити». Не пхаймося крізь чергу до Святого Причастя. Не вдягаймо одягу, що тхне нафталіном. Якщо маємо з собою парасольку чи велику торбу — розмістити їх треба так, щоб вони не заважали іншим. Якщо на нас нападе кашель або чхання, найкраще ненадовго вийти назовні.
А що коли хтось поруч поводиться саме так, як не треба — надто голосно співає, надто інтенсивно пахне або демонструє інші прояви браку культури? Робімо те саме, що роблять культурні люди в інших схожих ситуаціях: не реагуймо.
6.Мистецтво сидіння
У храмі поступаємося місцем тим людям, яким би ми зробили цю прислугу в інших місцях: наприклад, вагітній жінці. Чоловік підводиться, коли бачить, що жінка стоїть. Дитина поступається місцем людям старшого віку (хоча тут потрібно зберегти розсудливість: якщо підліток сидить посередині довгої лавки і поступитися місцем комусь означало би створити чимале замішання й шум, то нехай краще залишиться там, де сидить). У порожній лавці сідаємо по центру, щоб іншим людям легше було підсісти — з того чи того боку, — а не скраю, щоби кожен мусив просити нас пропустити його всередину.
7.Нога на ногу?
Свята Меса це зустріч із Богом Всевишнім, а отже — ситуація, в якій нас зобов’язують найвищі стандарти. А тому: не тримаємо рук у кишенях, не жуємо жвачку, не чухаємося і не позіхаємо на весь рот. Нещодавно в медіа широко коментували факт, що дружина президента США під час зустрічі з англійською принцесою Кейт сиділа, заклавши ногу на ногу. Згідно з принципами savoir-vivre, у разі офіційних зустрічей такий спосіб сидіння не годиться.
8.ВИМИКАЄМО ТЕЛЕФОНИ
На дверях храмів щораз частіше висять оголошення з проханнями вимкнути мобільний телефон, або принаймні звук у ньому, коли входиш до храму.
Про це необхідно пам’ятати, бо навіть коли «всі знають, що я на Службі», то все одно знайдеться хтось, кому раптом знадобиться подзвонити!
9.Одяг
Тема, що викликає чимало емоцій та суперечок. І зовсім непотрібних! Якщо ми не впевнені, яку одежину вибрати, — зважмо, чи ми би одягнули ось це, якби йшли на ділову зустріч. Тоді ми би точно не вибирали шортів, шльопанців, майки на бретельках чи плаття, що просвічується.
10.Діти
Наступна безконечна тема. Але вона якраз і буває складною, бо діти по-різному зносять щось таке, як година (як мінімум) у тиші й без біганини. Коли мої діти були малі, ми з чоловіком старалися їх заохочувати до спокійної поведінки у храмі, інколи застосовуючи різні трюки, такі як сідання на першій лавці (коли добре видно пресвітерій, діти більше зацікавлені літургією), довірення їм важливого завдання тримати гроші для збору на тацю (хоча бували трагедії, коли грошик падав у дірочку в підлозі), або — зрештою — сидіти при вході, де можна трошки походити і погратися нешумними іграшками.
Безсумнівно поганою ідеєю є дозволяти маленькій людині все, що їй заманеться, а тим більше — ігнорувати її крики або влаштовувати гульки по всьому храму.
Переклад CREDO за матеріалами: Йоанна Опєрач, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
