Господи, мій Боже, я уявлення не маю, куди йду! Не бачу дороги перед собою…
Дві молитви-медитації, написані о. Томасом Мертоном і о. Томасом Кітінґом відкривають перед нами пошуки й знайдення Бога. Іноді ми переживаємо досвід темряви і не бачимо світла. Тоді ми дуже потребуємо молитви, схожої на стрілу любові, випущену в Небо у пошуках Бога.
Господи, я уявлення не маю, куди йду
У книжці «Думки на самоті» о. Томас Мертон написав прекрасну молитву, в якій багато хто може побачити себе.
Господи, мій Боже, я уявлення не маю, куди йду!
Не бачу дороги перед собою.
Не можу точно побачити, де вона закінчується,
і не знаю до кінця себе.
І хоча я вважаю, що виконую Твою волю,
це не означає, що так є насправді.
Але я вірю, що бажання догодити Тобі
дуже Тобі подобається.
І я сподіваюся, що це бажання криється в усьому,
що я роблю.
Вірю теж, що ніколи не зроблю того,
що не відповідало би цьому бажанню.
Я також знаю, що оскільки я так роблю,
Ти поведеш мене відповідним шляхом,
хоча я можу про це нічого не знати.
Тому я завжди Тобі довірятиму,
навіть якщо мені здаватиметься,
що я загубився і перебуваю в тіні смерті.
Я не боятимуся, бо Ти завжди зі мною
і ніколи не залишиш мене самого
посеред небезпек.
Відкрити присутність Бога
Молитва о. Томаса Мертона особливо допомагає в моменти загубленості й невпевненості. Тоді ми дуже потребуємо якогось якорю, точки опори.
Для Мертона головне — це «подобатися Богу». Це бажання, як зерно, криється в усьому, що він робить. У цьому прагненні прихована велика любов, навіть тоді, коли її супроводжує загубленість.
Любов іде поряд із самовідданістю та довірою усіх своїх дій. «Ти поведеш мене відповідним шляхом», навіть тоді, коли я цього не усвідомлюю. Довіра — це компас, особливо в часи різноманітних небезпек і негараздів.
Маючи бажання подобатися Богові через любов і довіру до Нього, Мертон показує, як усунути зі свого життя страх. І хоча життя постійно приносить багато труднощів і небезпек, Мертон відкриває присутність Бога у самому центрі свого буття: «Ти завжди зі мною й ніколи не залишиш мене самого».
Присутність, яка лікує, зміцнює, відновлює
Але ми не мусимо бути постійно в дорозі. В кожному паломництві є час на відпочинок, розслаблення і досягнення мети. В нашій загубленості й темряві Бог об’являє нам світло, лагідний промінь Його ніжності. У своїй медитації в книжці «Відкритий розум, відкрите серце», цю ніжну присутність Бога в нас описує о. Томас Кітінґ:
«Ця присутність така потужна і водночас — така смиренна; вона викликає захоплення і заразом делікатна; нескінченна й водночас інтимна, ніжна та особиста. Я знаю, що мене пізнали. Усе в моєму житті прозоре і зрозуміле перед цією Присутністю. Вона знає про мене все: знає всі мої слабкості, розбитість і рани, а також мою грішність — і все одно безкінечно любить мене.
Ця Присутність лікує, зміцнює й оновлює — самою своєю Присутністю. Не засуджує, дарує себе, не шукає нагороди, вона безмежна в співчутті. Це як повернення додому, який я ніколи не мав би покидати, до свідомості, яка якось завжди була в мені присутня, але яку я не розпізнавав».
Ніжна присутність Бога
Бог завжди присутній поруч. Отець Томас Кітінґ відкриває перед нами цю ніжну присутність Бога особливо в тих місцях, які ми воліли б сховати. Наші травми та слабкості — це для Бога нагода для ще більшої та ніжнішої любові.
Отець Кітінґ скеровує наш погляд у бік дому, яким є ніжна, делікатна та інтимна Присутність. Щоб її знайти, нам не потрібно кудись далеко їхати, достатньо дозволити цій Присутності любити нас.
Таким чином щомиті може відбуватися «маленьке втіленння», коли ми приймаємо цю Присутність через наше «так». У такий спосіб ми можемо вчитися ніжності до себе, особливо тоді, коли допускаємося малих чи великих помилок.
Коли ми шукаємо шлях
Два трапісти — Томас Мертон і Томас Кітінґ — показують нам два боки одного досвіду: пошуки в темряві навпомацки і виявлення ніжної любові Бога.
Ці дві молитви-медитації можуть допомогти у багатьох моментах, коли ми шукаємо шлях, не знаємо, куди йти і прагнемо відкривати ніжну любов Бога, яка «безкінечно нас любить».
фінансово.
Щиро дякуємо!
