Роздуми

Бог — це не «план Б»

06 Серпня 2021, 14:41 2031

«Моліться так, ніби все залежить від Бога, а працюйте так, ніби все залежить від вас», — писав св. Ігнатій Лойола.

Цей вислів показує, що наше життя — це постійна співпраця з благодаттю і що кожна зі сторін (ми також) має свою частину роботи. У цьому розподілі завдань можливі дві крайності. Перша з них — це:

 

Я не мушу ні про що турбуватися, Бог про все подбає.

Пригадую тут анекдот із єврейської мудрості про Іцека, який протягом десяти років щодня молився, щоб виграти в лоторею мільйон. Одного дня він почув голос Бога: «Іцеку, Я вислухав твою ревну молитву. Але є одна умова: ти маєш мені допомогти». «Як я маю це зробити, Господи?» «Купи лотерейний білет».

Така позиція може бути вкрай безвідповідальною. Це правда, що Бог дає нам віру в Його Провидіння, але також дає нам розум і можливість діяти. Очікувати, що наша роль зводитиметься до спостерігання, як Бог усе зробить за нас — це наївно. Бог визначає завдання, каже людям підпорядковувати собі землю. Ісус не звільняє своїх учнів від зусиль: навіть апостолам каже веслувати під час бурі, а Петру радить піти на озеро й ловити рибу, щоб заплатити податок на храм; Закхей не зміг би побачити Ісуса, якби не виліз на сикомору; Абрам потонув би в мороку історії, якби не вирушив до обіцяної землі; Мойсей не вивів би ізраїльтян із Єгипту, якби й надалі пас у пустелі вівці свого тестя… Бог рішуче вимагає від нас дій у міру наших талантів, які Він нам дав. Але людина також може втратити себе в діяльності. Захоплена своєю силою і вправністю, вона наповнюється впевненістю, що сама дасть собі з усім раду. І це — друга крайність.

 

Бог — високо в небі, а я тут сам маю все владнати

Здається, що така позиція зростає разом із розвитком цивілізації. Прогрес у медицині, фізиці, інформатиці та інших галузях переконують нас, що ми самі з усім дамо собі раду. Проте коронавірус показав, що це не так. Аварія на атомній станції заново вчить нас смиренню. Тисячі жертв цунамі доводять, що нам далеко до панування над природою. Але попри це чітко видно: що більший прогрес цивілізації та багатство, то меншою стає потреба шукати Бога. Для багатьох людей Бог сьогодні стає «планом Б». Якщо мої зусилля не приведуть до успіху, то я завжди можу ще помолитися — це не зашкодить, а раптом — допоможе. Багато з нас, віруючих, зокрема духовенства, впадають в єресь активності. Ми постійно зайняті. Нам це навіть подобається. Ми також любимо скаржитися на надмір обов’язків і постійну нестачу часу. Ми почуваємося, як Атлант, що підтримує небесне склепіння. Постійно перетравлюємо інформацію, виконуємо завдання, плануємо… Ми в поспіху зітхаємо до Бога, щоби Він благословив наші плани і зовсім забуваємо про Його плани. Тому, наприклад, ми, священники, буваємо кращими в ремонті, будівництві, благодійній діяльності, ніж в спогляданні, адорації Пресвятого Таїнства, читанні Святого Письма чи євангелізації. На «план Б» прийде час. Тому батьки відправляють дітей на десятки факультативних занять і забувають молитися разом із ними: нехай вчаться, бо мають потім радити собі в житті. І навіть, коли досвід починає нам показувати, що вони дедалі частіше не можуть собі дати раду, ми не припиняємо готувати їх до життєвих щурячих перегонів. А їх можуть виграти лише одиниці. У такому разі, потрібно між цими крайнощами вміти…

 

…знайти золоту середину

Мені дуже подобається фрагмент із Діянь апостолів, який розповідає про навернення вельможі цариці Кандаки. Під час молитви апостол Филип почув голос Бога: «Встань та піди на південь, на дорогу, що йде з Єрусалима в Газу. Вона безлюдна» (Діян 8,26). Це полудень, спека неймовірна, ніхто при здоровому глузді за таких умов не подорожує. Але Филип іде, слухаючи голос Бога, і сідає на безлюдній дорозі. За мить з’являється колісниця ефіопського вельможі. Бог каже Филипові підійти й приєднатися до нього. Виявляється, що той читає книгу пророка Ісаї — читає, але не розуміє. Але Филип готовий до такої ситуації. Починаючи від фрагменту з книги Ісаї, він розповідає вельможі про Ісуса і хрестить його. Без вказівок, які отримав на молитві, Филип нічого б не зробив. Не доклавши зусиль, вельможа не почув би Добру Новину. Співпраця — ось таємниця успіху. Але іноді здається, що…

 

…Бог мовчить

Причини можуть бути різними. Іноді Бог хоче показати нам, що ми реалізуємо власний план, а не Його. Це, приблизно, як із вихованням дитини: малюк хоче зробити щось по-своєму, хоча батьки радять йому зовсім інше; але мудрі батьки дозволять дитині помилитися, зайти в глухий кут, упертися в стіну, щоб вона побачила безплідність своїх зусиль і навчилася довіряти батькам. Іноді Бог мовчить, щоб ми могли реально оцінити свої сили і цінність власних ідей.

Іншою причиною мовчання Бога може бути те, що ми просимо Його про щось, що з успіхом могли б зробити власними силами. Він зазвичай не дозволяє нам лінуватися. Бог не носить нас на руках, коли ми маємо здорові ноги. Він не хоче, щоб наші ноги ослабли, бо дбає про наш добрий стан.

Ще одна причина мовчання Бога — ми просимо про те, що в результаті не буде для нас добрим. Це, як у випадку з одним молодим селянином, єдиним годувальником сім’ї, який серйозно захворів. Це було два століття тому. Він ревно молився про одужання, але його молитви залишилися без відповіді. Коли він почав злитися на Бога, що той не чує його прохань, в село прийшли царські солдати і забрали всіх здорових чоловіків до війська. Залишився тільки він. Бог бачить далі, ніж може побачити людина.

Є також причини мовчання Бога, яких ми до кінця не знаємо. Вони залишаться загадкою до того часу, коли ми зможемо запитати Його сам на сам. Якби ми вже зараз знали всі відповіді, Бог перестав би бути Таємницею.

Отже, як поводитися, якщо здається, що Бог мовчить? Я не хочу давати простих відповідей. Замість цього розповім вам казку про мурашку. Бог попросив мураху збудувати Йому красивий палац. Щоб знайти відповідне місце, працьовитій комасі знадобилося три роки. Нарешті мураха вибрала місце й з ентузіазмом почала копати рів для фундаменту. Але через те, що вона була маленька, за три роки змогла викопати лише метр рову. Тоді на будівельному майданчику з’явився Бог. Він зворушено подивився на все це і сказав: «Дорога мурашко, я Бачу, що дуже потрудилася над моїм палацом і досягла значного прогресу. Дозволь мені закінчити будову». Іноді Бог хоче побачити нашу наполегливість та ентузіазм. І точно знає, чи вони справжні.

Переклад CREDO за: о.Андрій Цеслік, Opoka

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity