Якби був між нами пророк, він би напевно не раз би схилив коліна в якійсь тісній кухні обдертої панельної багатоповерхівки, або в якомусь офісі, що їх ми всі оминаємо як символ нудної світськості, не усвідомлюючи, що хтось саме там своїм способом життя створив одну зі столиць Небесного Царства.
Ми молимося: «Отче… нехай прийде царство Твоє». І нема чого роздумувати, чи це Царство можливе на землі, чи неможливе, ані якою мірою, ані як далеко до Божого Царства нашій країні.
Бо, молячись про прихід Царства Отця, ми просимо про все одразу: і про те остаточне Царство, що має настати після нашого спільного воскресіння, і про те невидиме з землі Царство, у яке вже так давно Христос впустив «доброго розбійника». І, зрештою, також про кожний добрий прояв чи проблиск царствування Отця вже тут і тепер, що доводить Його чуйну присутність і нашу до Його царства приналежність.
Якщо цих проблисків довкола себе ми не бачимо, то, може, не вміємо дивитися?
Царство Отця
А що якби ми запитали звичайного земного татуся: коли він відчуває, що справи вдома йдуть так, як мають іти? Він би напевно відповів, що тоді, коли діти зростають здоровими і живуть у згоді. Отож краєчком Царства Отця буде кожне моральне здоров’я, кожна згідність нашого життя з метою, заради якої Він нас створив.
І ним є також кожний прояв визнання інших людей членами родини, співгромадянами, співтоваришами, у великому труді наближання Царства. Хай би де було таке діяння, таке зусилля, — там Отець уже є.
Якби між нами був пророк — але справжній пророк, здатний вловлювати особливу Божу присутність, — певно, він би не раз став навколішки у якійсь тісній кухоньці обдертого панельного будинку, або в якомусь офісі, який ми всі оминаємо як символ нудної світськості, не усвідомлюючи, що хтось саме там своїм способом життя встановив одну зі столиць Отцевого Царства.
Уривок із книжки с. Малґожати Борковської «Одного тобі треба. Біблійні роздуми». Тинєц.
фінансово.
Щиро дякуємо!
