Кожен із нас покликаний до святості. Святе Письмо говорить про це чітко і виразно.
«Але як той, хто вас покликав – святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі, 16 написано бо: «Ви будете святі, бо я святий» (1Пт 1,15-16).
Мати Тереза у своїх творах також висловлювалася ясно. Вона казала, що ми повинні прагнути святості і шукати її всім серцем.
Святість потребує прощення
Важливе питання: як ми можемо бути святими, якщо нашому серцю бракує здатності прощати? Хіба може бути святим той, у кому живе ненависть чи ворожнеча? Нам потрібно жити у прощенні та мирі, і тоді ми справді будемо світлом Христовим.
«З усіма дбайте про мир та про святість, без якої ніхто Господа не побачить» (Євр 12,14).
Коли я запитую людей, чи вони святі, або чи прагнуть бути святими, вони дивляться на мене як на божевільного. Вони навіть не думають про це, не кажучи вже про те, щоб спробувати досягти такої мети. Чому так? Великою мірою це відбувається тому, що люди не чують вчення про святість. Вони вважають її не обов’язковою, і більшість переконана, що бути святим неможливо. Але це велика помилка!
Будь ласка, знайдіть час на роздуми над цим уривком із Євангелія: «Тож не соромся свідоцтва Господа нашого, ні мене, його в’язня, але перенось труди зо мною для Євангелії, за допомогою Бога, який спас нас і покликав святим покликом, не за наші діла, а за власним рішенням та благодаттю, що була нам дана в Христі Ісусі перед відвічними часами» (2Тим 1,8-9).
За нас сплачена ціна
Сенс смерті Ісуса на хресті та болю, якого Він зазнав, полягав у тому, щоб спасти нас і дати нам можливість самостійно прийняти рішення: чи справді я хочу бути святим? Так, це нелегко, але ми повинні враховувати роль Ісуса. Чи хочемо ми втрачати можливість бути святими, якщо Спаситель приніс таку жертву за те, щоб ми ними були?
Ми, християни, обрані з-поміж інших завдяки Божій любові. Ми — усиновлені діти Господа, помазані кров’ю Агнця.
«Тож будете мені святими, бо святий я, Господь, що відрізнив вас від народів, щоб ви були моїми» (Лев 20,26).
Читайте також: Як по-справжньому пробачити? Екзорцист радить 4 кроки
Ми звільнилися від гріха, і цим звільнилися від свого рабства. Тепер ми, вільні, можемо приймати рішення: чи скористаємося ми своєю свободою щоб віддячити Господу тим, чого Він хоче? Чи хочемо бути уособленням любові та її втіленням у дії?
«Тепер же, звільнившися від гріха і ставши слугами Богові, маєте ваш плід на освячення, а кінець — життя вічне» (Рим 6,22).
Чи хочемо ми бути святими — чи триматися за свій брак прощення для нас важливіше? Відмовитися прощати — це все одно, що сказати Ісусу: мені байдуже, що Ти помер за мене на хресті. Ми покликані бути світлом Христовим, жити з Господньою молитвою, і прощати так, як нам прощається. Ми покликані до ідеалу.
«Тож будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий» (Мт 5,48).
Ціна, яку ми готові сплатити
Одного разу мене звільнили з посади старшого віце-президента компанії через особисте неприязне ставлення. Двома місяцями раніше мене визнали одним із 20 000 кращих топ-менеджерів світу. Зараз я розумію, що Господь таким чином очищував мене від усього, що я вважав пріоритетом перед Ним. Я повинен був пробачити людей, причетних до мого звільнення.
Це було непросто. Мені потрібне було чудо. Мені потрібне було надприродне втручання і Божа благодать, щоб отримати здатність прощати.
Пізніше я збагнув, що без цього звільнення я, ймовірно, ніколи не став би дияконом, бо я був надто обтяжений своєю роботою. Ось як діє Бог. Він усуває з нашого життя речі, які перешкоджають нам на шляху до святості.
Бажання досягти святості — це все. Просіть про це, прагніть цього, шукайте цього всім серцем і присвятіть себе Господу, ставши ладаном на Його вівтарі.
«Ви ж освячуйте себе і будете святими, бо я — Господь, Бог ваш. Ви пильнуватимете установ моїх і виконуватимете їх; я — Господь, що освячую вас» (Лев 20,7-8).
Що означає освячувати себе? Це мислити і діяти інакше, ніж того вимагає від нас світ.
Дуже важливо стати перед Господом у мовчанні. Довірте Йому свої труднощі, дозвольте любити вас, і нехай Він веде вас до покаяння і примирення. Це — необхідна умова для святості, адже через Таїнство примирення ми знаходимо прощення власних гріхів, і таким чином вчимося прощати інших.
Читайте також: Що робити з людьми, які не хочуть вибачитися?
Я переконаний також, що для святості необхідно якнайчастіше, а краще — щодня відвідувати Святу Месу. Потрібно, щоб Тіло і Кров Христові постійно перебували в нас, зцілюючи від усього, що віддаляє нас від Нього.
Чи помічали ви, як покращується ваш день і ставлення до навколишнього світу, коли ви йдете на Месу? Все навколо змінюється, якщо зробити це своїм пріоритетом. Може пройти певний час перш, ніж ви помітите різницю, але рано чи пізно ви побачите колосальні зміни.
Сила віри
Окрім Таїнств, прагніть святості через віру. «Без віри не можливо подобатися Богу, бо хто приступає до Бога, мусить вірити, що він існує і дає нагороду тим, які його шукають» (Євр 11,6).
Ми знаємо, що святість подобається Богові, а тому в основі святості повинна стояти міцна віра. Віра здатна змінювати не лише серця, а й цілі місця у світі, породжуючи багато нових покликань і чудесних перетворень сердець та умів.
Прослава відкриває двері до святості
Коли ми прославляємо Господа, ми звільняємо у своїй душі місце для святості. Прослава відкриває перед нами двері, щоб ми могли діяти у святості, спілкуючись із іншими людьми. Прослава допомагає зміцнити наше ставлення до інших, і вміння прощати їх.
Коли ми перебуваємо у стані святості, ми хочемо молитися. Молитися Розарій та Коронку до Божого Милосердя дуже важливо для розвитку нашої персональної святості. Бог завжди шукає для себе воїнів, які сміливо стоятимуть за Нього, молячись за святість та зцілення люду Божого.
Складіть список людей, за яких ви молитиметеся. Присвятіть кожен десяток Розарію комусь із членів вашої родини або кожну намистинку вервиці — людині з вашого списку. Ви ніколи не пошкодуєте про те, що стали заступниками Божого народу. Ваші молитви відвертатимуть людей від гріха і наближатимуть їх до Христа. Ми не зможемо побачити справжніх плодів своїх молитов, аж доки не опинимося з Господом на небі.
Освячення часу
Коли ми перебуваємо у стані святості, ми відчуваємо любов Господа. Ми хочемо поділитися цією любов’ю з іншими людьми. Ми розмірковуємо про те, наскільки Бог любить нас, і говоримо іншим про Його любов. Ми хочемо служити Йому вчинками милосердя, допомагаючи тим, хто потребує нашої підтримки.
Як ми проводимо свій час? Я бачу багатьох людей, зосереджених на тому, щоб шукати задоволення у спорті, відпустці, перегляді телебачення або відео в Інтернеті та незліченній кількості інших речей. Чи шкідливі ці речі для нас? Не обов’язково. Але наш час у цьому світі обмежений. Ми можемо йти по життю, шукаючи задоволень, або ж взяти на себе обов’язок надавати пріоритет служінню Богові та Його людям.
Читайте також: 6 фільмів про покаяння і прощення
Шукайте спочатку Божої волі
Важливо молитися і запитувати у Господа, чого Він від нас очікує.Не порівнюйте себе з іншими людьми. Іноді ви можете подивитися на когось іншого і сказати: «Я роблю більше!» — але цей інший, можливо, не робить нічого взагалі.
Будь-яка твердість серця поступово зникає, якщо ми служимо Богові і ближнім, а не собі. Тільки так можна відчути Його присутність і святість.
Святість повинна стати нашою життєвою метою. Коли ми прагнемо її, брак прощення у нашому житті просто зникає, бо ми усвідомлюємо, що Бог — це любов, і Він хоче, щоб ми любили інших цією любов’ю, незалежно від того, як вони з нами вчинили.
Переклад CREDO за: Стів Ґреко, Catholic Stand
фінансово.
Щиро дякуємо!
