Ці кроки непрості, але вони приносять свободу. Без них ми обмежуємо дію Бога.
Отець Джим Блаунт — екзорцист, який служить зціленням і звільненням від злих духів.
Часто ми не маємо бажання пробачати. Іноді таке бажання неповне. Нам навіть часом здається, що в сім’ї бракує духа пробачення. У таких випадках треба просити Бога про благодать бажати пробачити, про силу і любов, які роблять можливими таке пробачення.
Ми також можемо співпрацювати з Божою благодаттю в процесі пробачення. Для цього о.Джим радить зробити чотири кроки на шляху до прощення. Вони мають допомогти нам пробачити повністю, цілковито і справді свято.
1.Акт волі
Перший крок вимагає задіяти волю. Пробачення починається з акту волі, а отже — з нашого вільного вибору пробачити.
У пробаченні не йдеться про емоції чи почуття. Це ваше свідоме рішення. Ми можемо переживати будь-які почуття і думки, але про прощення вирішує наша воля. Це рішення щось зробити, зобов’язатися залишити минуле позаду.
Думки та емоції допомагають нам дійти до правильних рішень, але в кінцевому підсумку не думки, а рішення визначають наше життя. Ми вирішуємо пробачити завдяки цілющій благодаті Ісуса Христа.
Ми робимо так, як сказано в Господній молитві: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Якщо ми немилосердні до інших, то обмежуємо милосердя, яке Він обіцяв поширити на нас.
Як Христос із хреста простив своїх катів, так і ми прощаємо тих, хто нас скривдив. Ми можемо пробачати будь-кому: батькам та іншим членам родини, священникам, вчителям і будь-кому іншому, хто будь-коли скривдив нас. Але це відбувається виключно завдяки силі благодаті, яку нам пожертвував Ісус Христос і завдяки твердій рішучості нашої волі.
Щоб вирішити пробачити, виконайте акт волі за допомогою цієї молитви: «Пробачаю тобі (ім’я людини, якій пробачаємо) в Ім’я Ісуса Христа, зараз і навіки».
Читайте також: Екзорцист рекомендує цю коротку молитву до Пресвятої Крові Христа
2.Благословіть своїх кривдників
У другому кроці ми благословляємо тих, хто нас скривдив. Зараз ми відповідаємо на прокляття благословенням. Християни ніколи не відповідають прокляттям на прокляття. Замість того, щоб проклинати, ми благословляємо.
Може статися, що людина, яка вас образила, висловила на вашу адресу прокляття, прокляла вас. Словесне прокляття може бути сильним. Прокляття того, хто має владу: матері, батька, чоловіка або старшого брата чи сестри, — дуже небезпечне.
Це стосується також керівників або вчителів. Ті, хто має владу, повинні використовувати свої уста для благословення; а якщо вони замість цього когось проклинають, то це може бути диявольською дією. Ми маємо це відвернути і тому благословляємо їх.
Це найважливіший крок до пробачення. Злість, ненависть і занурення у свої рани зникають в акті благословення. Благословення топить лід нашого серця, благословення нейтралізує отруту, благословення лікує серце.
Благословення, яке ми уділяємо, має бути щедрим і рясним. Благословляючи когось, ми засвідчуємо, що бажаємо йому всього того, чого для нього хоче Бог. Благословення — це виражене бажання, щоб інша душа пізнала безмежну любов Бога і отримала Боже милосердя. Святий Павло вчить нас: «Благословляйте тих, що вас гонять; благословляйте, не проклинайте» (Рим 12,14).
Навіть якщо гріхи, скоєні проти нас, — жахливі, ми хочемо їх пробачити і щоб ця людина отримала благословення. Хочемо, щоби той, хто нас скривдив, був зцілений і повернувся до життя. Тому християни моляться за тих, хто їх скривдив, і бажають їм радості в цьому та майбутньому житті. Просімо Бога, щоб дав іншим справжню радість і все, чого вони потребують на шляху до щастя і повноти.
Можливо, той, хто нас скривдив, сам страждає. Якщо так, то просімо про зцілення для цієї людини. Можливо, вона страждає від алкоголізму чи інших залежностей. Може, її також хтось скривдив і вона теж потребує зцілення. Тому молімося про звільнення наших кривдників від хвороб і страждань.
Щоб когось благословити, виконайте акт волі за допомогою цієї молитви: «Благословляю тебе щедро (ім’я людини, якій пробачаємо) в ім’я Ісуса Христа, зараз і навіки».
3.Постійно дякуйте
Наступний крок важкий. Це заклик до зрілості, до святості. Це крок до святості, оскільки він вимагає бачити речі так, як бачать їх друзі Бога — святі.
У третьому кроці я починаю віднаходити Христа, попри те, що страждаю від завданих мені ран. Починаю з нагадування собі, що свята Божа воля — і творча, і дозвільна.
Бог — причина всього доброго в моєму житті. Він приносить благословення у моє життя. Іноді Він дозволяє ставатися поганому. Може бути так, що Бог допустив мою травму.
Бог використовує мої травми та мій біль, щоб навчити мене смирення й залежності тільки від Нього. Завдяки пережитому я звертаюся до Нього, а Він мене зцілює. Так мої рани, навіть якщо їх викликав не Бог, можуть стати для мене ліками. Ми можемо подякувати нашим кривдникам, бо вони допомагають нам зрозуміти Божу доброту.
Через своє страждання ми вчимося милосердя — справжньої природи найглибшої любові. В такій перспективі можемо навіть почати дякувати Богові за наші рани. Завдяки цілющій Божій благодаті ми можемо визнати, що саме завдяки нашим ранам ми знайшли спасіння. Через це ми розуміємо багатство того, чого нас учить св.Павло, коли радить: «За все дякуйте» (1Сол 5,18).
І хоча ми ніколи не просимо про кривди й рани, та вони можуть бути для нас джерелом рясних благодатей. Як каже Святе Письмо: «Істинно, істинно говорю вам: пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе» (Йн 12,24).
Свята Тереза Авільська писала: «Єдиним, за що ми подякуємо Богу, коли опинимося в Небі, будуть наші хрести». Свята Роза з Ліми стверджувала щось подібне: «За винятком хреста, немає іншої драбини, якою ми можемо зійти у Небо».
Господь Ісус навчив нас підставляти другу щоку. Хай би якими жахливими були наші рани — вони можуть бути прославленими через Христа. Адже в Небі Христові рани з хреста не стираються. Вони служать для об’явлення Божої слави. Рани Христа стають засобом, завдяки якому апостоли можуть розпізнати Господа і повірити.
Тому ми маємо просити про благодать дякувати Богу за рани, які отримали в цьому житті, бо вони можуть посприяти нашому зціленню. І можемо подякувати нашим кривдникам у молитві за те, що вони — Божі знаряддя для нашого освячення.
Щоби подякувати Богу, виконайте акт волі за допомогою цієї молитви: «Дякую Тобі, Господи, і дякую тобі (ім’я людини, якій ми пробачаємо) за рану, яка зцілює».
4.Прославляйте Бога
У четвертому й останньому кроці пробачення прославляємо Бога. Спрямовуємо наші думки до славного панування небесного Божого Царства, вклоняючись перед Богом, щоби славити Його за все, що Він нам дав.
Визнаємо нашого Господа джерелом усього нашого життя. Бог — вселюблячий Лікар, який заради нашого блага та вічного спасіння приходить нам на допомогу серед гріха і страждання.
Святе Письмо каже: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йн 3,16). Отець так сильно хотів відкупити світ, який створив, що послав свого Сина на страждання і смерть, щоб ми могли пізнати внутрішню доброту і любов Бога. З’єднані зі стражданнями самого Христа, наші рани можуть бути великим даром, який відкриває нас на життя, любов і спасіння Бога.
Тому прославляймо Всемогутнього Бога і дякуймо Йому за всі наші рани і страждання. У своїй досконалій мудрості Він приготував усе для мого блага, тут і у Вічності.
Прославляючи Бога, віддаємо Йому все, ким ми є, і все, що вистраждали. То Він — джерело всякого добра в житті. Цей крок доповнює наше пробачення і веде до досконалого прийняття святої Божої волі.
Усе в Його руках, дозволене Божим провидінням. Моя душа зцілена.
Щоби прославити Бога, виконайте акт волі за допомогою цієї молитви: «Прославляю, Господи, Тебе і Твою Пресвяту Матір. Славлю вас за ваш план рятунку, який дає мені Спасіння і провадить мене до досконалої радості».
фінансово.
Щиро дякуємо!
