Під час бомбардування окупованого нацистами італійського міста Болонья восени 1943 року 28-річний священник Джованні Форназіні розкопував руїни киркою, відчайдушно намагаючись врятувати мирних жителів.
«Я пам’ятаю отця Джованні з киркою в руці. Він працював так наполегливо, ніби під завалами була його матір» — згадував отець Анджело Серра, що працював на парафії разом із отцем Джованні.
У похмурі дні нацистської окупації священник сміливо їздив містом та його околицями на своєму велосипеді, щоб допомагати і приносити надію тим, кому загрожувала небезпека.
Коли нацисти скоїли масове вбивство щонайменше 770 мирних жителів села Марцаботто між 29 вересня та 5 жовтня 1944 року, отець Джованні Форназіні захотів особисто поховати вбитих. Отримавши дозвіл від капітана СС, молодий священник вирушив до Марцаботто 13 жовтня, щоб гідно поховати жертв різанини, але більше не повернувся.
Його тіло знайшли там наприкінці війни, у квітні 1945 року, і експертиза показала, що отця Джованні жорстоко побили перед тим як убити.
Героїчного священника проголосили блаженним 26 вересня 2021 року у Болоньї, під час беатифікаційної Меси.
«Отець Форназіні був ангелом-хранителем для своїх парафіян, — сказав у своїй проповіді префект Конгрегації у справах святих, кардинал Марчелло Семераро. — Турбуючись про евакуйованих, він ніколи не припиняв молитися з людьми на Месах, уділяти їм Таїнства і молитися Розарій. Він докладав усіх зусиль для того, щоб запобігти більшому кровопролиттю».
Під час беатифікаційної Меси присутнім показали велосипед священника, його окуляри і кропило. Був також зачитаний апостольський лист Папи Франциска, у якому зазначалося, що спомин блаженного отця Форназіні відзначатиметься щороку 13 жовтня.
Джованні Форназіні народився неподалік Болоньї у 1915 році у бідній родині. Після закінчення школи він деякий час працював ліфтером у Гранд-отелі Болоньї, а потім вступив до семінарії. У 1942 році, коли йому було 27, він отримав пресвітерські свячення. У своїй проповіді під час приміційної Меси отець Джованні сказав: «Господь вибрав мене, найнегіднішого серед негідних».
Незважаючи на те, що служіння отця Форназіні почалося на тлі Другої світової війни, він швидко здобув репутацію невтомного і цілеспрямованого священника. Він відкрив школу для хлопчиків у своїй рідній парафії у місті Спертікано. Його однокурсник описував його як «священника, який завжди біжить». «Він завжди був поруч, намагаючись звільнити людей від їхніх труднощів і вирішити їхні проблеми. Він не мав страху. Він був людиною великої віри, і ніщо не могло її похитнути».
у 1950 році президент Італії посмертно нагородив отця Джованні Форназіні золотою медаллю «За військову доблесть». Його беатифікаційний процес був відкритий у 1998 році.
Наприкінці своєї молитви «Ангел Господній» 26 вересня Папа Франциск описав молодого дієцезіяльного священника як мученика. «Парафіяльний священник, завзятий у своєму милосерді, не покинув свою паству напризволяще у трагічний час Другої світової війни, а навпаки — захищав її ціною власної крові. Нехай його героїчне свідчення допоможе нам мудро протистояти життєвим випробуванням» — сказав Папа.
Переклад CREDO за: National Catholic Register
фінансово.
Щиро дякуємо!
