Синод єпископів про синодальну Церкву, який нещодавно розпочався у Римі і триватиме до 2023 року — це частина більш тривалого процесу розпізнання, який врешті-решт торкнеться кожної католицької дієцезії світу. Це зусилля, спрямовані на те, щоб вислухати люд Божий і побачити, куди Святий Дух може вести Церкву.
Підготовчий документ Синоду пояснює, що він покликаний оцінити sensus fidei — чуття віри Церкви: «Саме у плідному зв’язку між sensus fidei люду Божого і вчительською функцією пастирів реалізується одностайний консенсус усієї Церкви у спільній вірі. Кожен синодальний процес, під час якого єпископи покликані розпізнати, що Святий Дух говорить Церкві — не самі по собі, а слухаючи люд Божий, який також бере участь у пророчому служінні Христа — є очевидною формою тієї спільної подорожі, що спонукає Церкву зростати».
Катехизм Католицької Церкви роз’яснює це складне вчення: «Загал вірних (…) не може помилятися у вірі і виявляє цю властивість через надприродне чуття віри, що є вірою усього народу, коли — “від єпископів і аж до останнього вірного мирянина” — він соборно виявляє згоду з правдами, які стосуються віри та моралі» (ККЦ, 92).
Важливо відзначити, що це унікальна універсальна згода, що визнає віру, з якою погоджуються всі охрещені вірні.
Папа Бенедикт XVI під час загальної аудієнції у 2010 році навів два таких приклади з історії Церкви.
«Отже, віра як у Непорочне Зачаття, так і у тілесне Внебовзяття Богородиці вже була присутня між люду Божого, у той час як теологія ще не знайшла ключа для її тлумачення у цілісності віровчення. Таким чином люд Божий випереджає теологів, і це відбувається завдяки надприродному sensus fidei, а саме даній Святим Духом здатності приймати реальність віри зі смиренням серця та розуму. У цьому сенсі люд Божий є “вчителем, що йде попереду”, а тому він повинен глибше вивчатися і бути інтелектуально прийнятим теологією».
По суті це означає, що іноді люд Божий, як миряни, так і священники і богопосвячені, може мати краще чуття віри, ніж богослови, і формулювати віру, яка належить до євангельського послання.
Втім варто зауважити, що це не демократичне голосування, під час якого Церква опитує вірних і вирішує, якого вчення слід дотримуватися, а яке — відкинути. Це складний процес розпізнавання, під час якого єпископи, консультуючись із вірними, разом приходять до спільного висновку.
У 2009-2014 рр Ватиканська міжнародна теологічна комісія вивчала sensus fidei і розробила документ, який викладає історію цього аспекта віри, а також критерії «автентичної участі» у sensus fidei. Комісія дійшла висновку, що це чуття відкрите не для кожного, хто має свою думку, а повинне супроводжуватися участю у житті Церкви та дотриманням церковного вчення.
Таким чином під час процесу переходу Синоду до дієцезіяльного етапу, важливо буде знати, що Церква буде слухати шепіт Святого Духа і оцінювати sensus fidei.
Переклад CREDO за: Філіп Кослоскі, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
