Увійшло в дію «Положення про постулаторів», підготовлене Конгрегацією в справах визнання святих. Префект Конгрегації пояснив зміст і генезис документа в інтерв’ю ватиканським медіа. Обмеження до тридцяти активних справ на римській фазі та виключення кардиналів, єпископів і посадових осіб Конгрегації з можливості виконувати роль постулатора.
У Ватикані вперше оприлюднено нормативний документ, повністю присвячений постаті та функціям постулатора у справах беатифікації та канонізації. Префект Конгрегації у справах святих, кардинал Марчелло Семераро, в інтерв’ю для L’Osservatore Romano, розповів, зокрема, про два найважливіші нововведення, що містяться в «Положенні про постулаторів», яке набуло чинності 11 жовтня 2021 р., в річницю початку Другого Ватиканського Собору — повідомляє Vatican News.
Плід «синодальної» праці
За його словами, раніше для полегшення роботи постулfтора були розроблені та розповсюджені деякі допоміжні засоби у вигляді Vademecum або Codex pro postulatoribus. Нововведення полягає у тому, що раніше нормативний документ, який стосується виключно постаті та функцій постулfтора, ніколи не розроблявся та не оприлюднювався. Ідея документу випливає із необхідності зібрати в єдиному тексті практику та особливе папське законодавство у справах святих, що стосується їхньої діяльності. Це Положення — результат спільного дослідження, який кардинал Марчелло Семераро назвав «синодальним».
Над початковим текстом документу працювала робоча група, до складу якої входили деякі постулатори та посадовці Конгрегації. 30 серпня 2021 р. кардинал Семераро представив остаточний документ Папі Франциску, який дозволив підписати його та оприлюднити.
Огляд документа
У початковій частині тексту описано норми, які визначають особу постулатора, вказують вимоги, перераховують завдання, які він покликаний виконувати, уточнюють спосіб призначення та розглядають адміністративні аспекти. Два нововведення — обмеження до тридцяти активних справ на римській фазі для одного постулатора та неможливість виконувати це завдання кардиналам, єпископам і посадовим особами Конгрегації — випливають із усвідомлення серйозності зобов’язань, необхідних для кожної справи беатифікації та канонізації.
У наступних частинах Положення конкретно і детально розглядає роль постулатора спочатку на дієцезіальному (єпархіальному) етапі справи, а потім на тому, який називається римським, тобто, коли канонічна процедура продовжується в Конгрегації у справах святих. Нарешті, документ зосереджується на завданнях постулатора на момент беатифікації, канонізації чи надання титулу Вчитель Церкви. Положення завершується деякими міркуваннями щодо роботи постулаторів стосовно реліквій та останків.
Роль, яку потрібно виконувати як служіння
За словами кардинала Семераро, ідеальним постулатором є той, хто виконує своє служіння як таке, що здійснюється в Церкві та на благо Церкви. Папа Франциск, говорячи про постуляторів наголошував, що справи, якими вони займаються, — це «реальності духовного характеру; не лише процедурні, але й духовні». Це потрібно чітко усвідомлювати.
Хоча з юридичної точки зору постулатор зобов’язаний оперативно виконувати всі кроки, передбачені канонічною процедурою беатифікації та канонізації, однак, його завдання в жодному разі не можна зводити лише до юридичної ролі. Насправді, він займається розповсюдженням відомостей про кандидата на прославу та заохочує просити в нього заступництва. Отож перед тим, як офіційно розпочати справу щодо геройських чеснот, мучеництва за віру чи дарування життя, постулатор має звернути особливу та належну увагу на перевірку наявності справжньої, тривалої та широкої популярності й ознак святості.
Постать постулатора
Постать постулятора та його посада й надалі залишаються важливими і водночас делікатними. Новий Регламент, щойно оприлюднений, є ознакою потреби нинішнього часу. «Якщо постулатори ставляться до свого завдання серйозно і в дусі Церкви, то можуть багато зробити для справ визнання святих та для блага Церкви», — зазначив префект Конгрегації в справах святих.
фінансово.
Щиро дякуємо!
