Погляд

Не просто ігри. Як люди дозволяють собі ставати жорстокими

18 Жовтня 2021, 17:37 2325

За даними стрімінгового сервісу Netflix, «Гра в кальмара» уже офіційно набрала понад 111 млн прихильників, що зробило її найпопулярнішим серіалом у 90 країнах світу всього за місяць часу.

Цей південнокорейський серіал побудований на історії сотень людей, яким з тих чи тих причин бракує грошей і яким пропонують взяти участь у дитячій грі. Цією забавою виявляється жорстока гра на виживання, внаслідок якої хто програє, той насправді гине. Милі дитячі ігри відбуваються на віддаленому острові, де розвага перетворюється на жахіття, а на невдах чекає смерть чи то від руки організаторів, чи то від співгравців, які обманюють і вбивають одне одного заради грошей. Призом визначено суму в мільярдах корейських вон, еквівалентну 38,5 тисячам доларів США.

 

Чи вийде відмежувати дітей від того, що популярне в інтернеті?

Серіал, що набув вражаючої популярності, на Нетфліксі помічений як категорія МА, тобто для старших за 17 років. Однак хвиля його велетенської популярності досягла також і дітей із молоддю. Багато хто віщує, що цього року на Геловін костюм кальмара стане одним із найпопулярніших.

Що насправді тривожить, то це те, що школи вже починають писати звернення до батьків, щоб ті тримали дітей якомога далі від перегляду цього шоу, оскільки діти починають розігрувати сцени з нього у реальному житті. Наприклад, із Бельгії надійшов сигнал про те, що діти «імітують це шоу на ігровому майданчику і б’ють тих, хто програє». (В українській мові навіть немає поняття «бити аж до тяжкого стану», тобто «избивать» російською, beating up, тому складно одразу сприйняти серйозність повідомлення. — Прим. пер.)

У цьому південнокорейському серіалі наявні теми класової боротьби, дружби та самопожертви, однак діти (або інші люди зі слабкою психікою) далеко не завжди здатні їх розпізнати. Натомість у них у центр уваги потрапляє насильство, подане як захоплива гра з високими ставками, що цілком може мати небезпечний вплив.

 

 

Що каже Церква про насильство у ЗМІ

Святий Йоан Павло ІІ попереджав про небезпеку надмірного насильства уЗМІ ще 1995 року в своєму посланні на Всесвітній день комунікацій.

Як це відбувається з усіма засобами соціального спілкування, кінематограф, який має силу та велику заслугу в сприянні культурному та людському зростанню особистості, може пригнічувати свободу, особливо найслабших, коли спотворює правду і коли він стає дзеркалом негативних типів поведінки, використовуючи сцени насильства та сексу, образливі для людської гідності та «схильні викликати бурхливі емоції, щоб стимулювати увагу» глядача.

Далі святий папа сказав, що таке зображення насильства «не можна назвати вільним творчим вираженням».

Також і Папська рада з соціальних комунікацій оприлюднила 1989 року документ, у якому теж розглядалося це питання, зокрема детально описано духовні наслідки образів насильства для дітей:

Часте зіткнення з насильством у засобах масової інформації може збивати з пуття дітей, які можуть не вміти легко відрізнити фантазію від реальності. Це може призвести до того, що пізніше люди вразливі, особливо молодь, вважатимуть це нормальною та прийнятною поведінкою, придатною для наслідування.

У цьому ж документі зазначено, що неконтрольоване поширення таких матеріалів небезпечне через подальшу деградацію суспільства, і що від образів насильства не застрахований ніхто.

Хоча ніхто не може вважати себе несприйнятливим до руйнівних наслідків … насильства або захищеним від травм з боку тих, хто діє під їхнім впливом, люди молоді й незрілі вразливі особливо і з найвищою імовірністю можуть стати жертвами (…) Демонстрація садистського насильства … руйнує людські стосунки, експлуатує людей, а особливо жінок та дітей, розхитує шлюб та сімейне життя, сприяє антигромадській поведінці та послаблює моральну основу самого суспільства.

 

Серіал «Гра в кальмара» — це нагадування всім нам про те, що оточувати себе сценами та зображеннями насильства — духовно небезпечно. Ми можемо вважати, що як християни ми захищені, наша віра дає нам імунітет; однак що більше ми наповнюємо свою увагу (і душу) образами насильства, то більшає імовірність, що ми в різних ситуаціях так чи інакше станемо його проявляти. І якщо доросла людина ще хоч якось може це контролювати, то дітям та підліткам такі фільми та ігри точно на користь не підуть.

Переклад CREDO за: Філіп Кослоскі, Aleteia

 

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: