Ватикан

Папа на Всесвітній місійний день: «Сьогодні нагальною є місія співчуття»

24 Жовтня 2021, 12:51 542

«Не можемо бо не говорити про те, що самі бачили та чули» — такою є тема Послання Папи Франциска на Всесвітній місійний день, яке було оприлюднене у Ватикані в останню п’ятницю січня.

Святіший Отець наголошує, що християни, які відчули на собі Боже милосердя, не можуть не ділитися цим досвідом із ближніми.

«Коли досвідчимо силу Божої любові, коли розпізнаємо Його Отчу присутність у нашому особистому та спільнотовому житті, ми не можемо не звіщати і не ділитися тим, що ми бачили і чули», — цим ствердженням розпочинається Послання Папи Франциска на Всесвітній місійний день 2021, яке було оприлюднене 29 січня 2021 року. Його тема почерпнута зі слів святих апостолів Петра та Йоана, записаних у Діяннях апостолів: «Не можемо бо ми не говорити про те, що самі бачили та чули» (Діян 4,20) — пише Vatican News.

 

Досвід апостолів

Свої роздуми Святіший Отець розпочинає зі ствердження, що стосунки Ісуса з Його учнями, Його людяність, об’явлена через Втілення, показують «як сильно Бог полюбив нашу людськість і бере на Себе наші радощі та страждання, прагнення та тривоги». Все в Христі нагадує нам про те, що «світ, в якому живемо, та його потреба у відкупленні Йому не чужі», але Він «кличе також нас почуватися активною частиною цієї місії».

Глава Католицької Церкви зауважує, що «історія євангелізації розпочинається з захопливого шукання Господа, який кличе», бажаючи з кожною людиною встановити «діалог дружби». Апостоли навіть запам’ятали день і годину цієї зустрічі, підтвердження чого знаходимо в першій главі Євангелія від Йоана.

«Дружити з Господом, на власні очі бачити, як Він лікує хворих, їсть із грішниками, годує голодних, наближається до відкинених, доторкається нечистих, ототожнюється з потребуючими, заохочує до блаженств, навчає у новий і повний авторитету спосіб, залишає незатертий слід, спроможний викликати захоплення та експансивну й безкорисливу радість, яку неможливо стримати», — пише Папа, додаючи, що «любов завжди перебуває в русі», прагнучи ділитися «найпрекраснішою звісткою», що є джерелом надії: «Ми знайшли Месію».

 

Майбутні часи вже сьогодні

Як зазначає далі Папа, в Ісусі ми побачили, що «речі можуть бути іншими». Він «ще сьогодні започаткував майбутні часи», нагадуючи нам про «суттєву характеристику» людини, про яку ми часто забуваємо, а саме, що «ми були створені для сповнення, яке досягається лише в любові». Церковна спільнота «виявляє сьогодні свою красу щоразу, коли з вдячністю згадує, що Господь першим полюбив нас». І це становить передумову місіонерського запалу, який «ніколи не можна здобути як результат обміркування та обрахунків», бо «вийти на місію» є «відображенням вдячності».

Як знаємо, ці часи «не були легкими», адже перші християни «розпочали своє життя віри серед вороже налаштованого середовища». Суворий досвід, здавалося, суперечить, навіть заперечує те, що вони чули, однак це, «замість того, щоб бути трудністю чи перешкодою, що могло спонукати їх зосередитися чи замкнутися в собі, спонукало їх перетворити кожну незручність, суперечність і трудність у нагоду для місії». Живе свідчення цього знаходимо в Діяннях апостолів, книзі, «яку учні-місіонери завжди тримають під рукою», і яка навчає нас «переживати випробування, пригортаючись до Христа», щоб дозрівати в переконаності в тому, що «Бог може діяти за будь-яких обставин».

 

Звіщати надію, виявляючи співчуття

«Так це також у нас: теперішній історичний момент теж непростий. Ситуація пандемії унаочнила та помножила біль, самотність, убогість та несправедливість, від яких уже чимало страждали, та викрила наші фальшиві гарантії та роздробленість і поляризацію, що потихеньку нас роздирали. Найслабші та уразливі ще більше відчули власну слабкість й уразливість. Ми пережили знеохочення, розчарування, тягар, а нашими поглядами навіть могла оволодіти конформістська гіркота, що відбирає надію», — пише Папа, повторюючи за святим Павлом, що ми, однак, «не самих себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; самі ж ми — слуги ваші ради Ісуса» (2 Кор 4,5).

Саме тому чуємо відлуння слова життя: «Його нема тут, Він воскрес». Це слово надії, що розбиває приреченість і тим, які дозволяють йому торкнутися себе, «дарує свободу та мужність, необхідні для того, щоби звестися на ноги та креативно шукати всі можливі способи для переживання співчутливості», яка є «сакраменталією» близькості Бога до нас, «який нікого не покидає на узбіччі».

«У цей період пандемії, перед обличчям спокуси прикривати та виправдовувати байдужість і апатію в ім’я здорового соціального дистанціювання, нагальною є місія співчуття, здатна зробити з необхідної дистанції місце зустрічі, піклування та сприяння», — наголошує Святіший Отець, підкреслюючи, що «те, що ми бачили і чули», тобто, «милосердя, що було застосоване до нас», перетворюється в орієнтир для відновлення спільного запалу в будування «спільноти приналежності та солідарності». «В теперішньому контексті, — додає він, — є нагальна потреба в місіонерах надії, які, помазані Святим Духом, будуть здатними по пророчому нагадувати, що ніхто наодинці не врятується».

 

Не можемо «присвоювати» Господа лише собі

Тому Єпископ Рима звертається із закликом, наслідуючи апостолів і перших християн, також рішуче сказати: «Не можемо бо не говорити про те, що самі бачили та чули». Все, що нам дав Господь, дав для того, щоб ми «безкорисливо дарували це іншим». Подібно до апостолів, які були поряд з Ісусом, також і ми можемо «торкатися страждаючого та прославленого Христового Тіла в щоденній історії». «Як християни, ми не можемо затримувати Господа для себе самих: євангелізаційна місія Церкви виражає її інтегральну та громадську цінність у перетворюванні світу та в охороні створіння», — пише він.

 

Заохочення, яке стосується кожного з нас

За словами Святішого Отця, цьогорічна тема Всесвітнього місійного дня є «запрошенням, зверненим до кожного з нас», щоб узяти на себе тягар ознайомлювання інших із тим, що носимо в своєму серці. Ця місія «є і завжди була» ідентичністю Церкви.

«В особистій ізольованості чи коли зачинимося в малих групах, наше життя віри послаблюється, втрачає пророчого духа та здатність до здивування та вдячності; зі свого ж власного динамізму воно вимагає зростаючої відкритості, спроможної досягати та обіймати всіх. Перші християни, далекі від спокуси замикатися в елітарності, були приваблені Господом і новим життям, яке Він пропонував, настільки, щоб іти до людей і свідчити те, що вони бачили й чули: Боже царство близько», — зазначає Святіший Отець, вказуючи на те, що робили вони це з «благородством», притаманним тим, які сіють, знаючи, що інші споживатимуть плоди їхніх старань.

 

З думкою про місіонерів

На завершення Святіший Отець нагадує про те, що Всесвітній місійний день, який відзначається щороку в передостанню неділю жовтня, — це нагода для того, щоб із вдячністю згадати всіх «людей, які своїм життєвим свідченням допомагають нам оновити наше зобов’язання, яке випливає з хрещення: бути великодушними та радісними апостолами Євангелія». Особлива думка лине до тих, які виявилися спроможними «пуститися в дорогу, залишити свою землю та родину, щоби Євангеліє могло без зволікання та страху досягнути ті закутини народів і міста, де чимало життів спраглі благословення».

«Споглядання їхнього місіонерського свідчення спонукає нас бути сміливими та наполегливо “молити Господаря жнив, щоб послав робітників на Свої жнива”; насправді ми усвідомлюємо, що покликання до місії — це не щось із минулого або романтична згадка про інші часи. Ісус сьогодні потребує сердець, здатних переживати покликання як історію любові, що спонукає виходити на периферії світу та ставати посланцями та засобами співчуття. Йдеться про покликання, з яким Він звертається до всіх, але не в однаковий спосіб», — зазначає Папа, додаючи, що завжди, а особливо в цей період пандемії, «важливо помножувати здатність розширювати наше коло» контактів, досягаючи тих, яких не сприймаємо спонтанно як тих, які належать до «світу мого зацікавлення».

Інші статті за темами

ПЕРСОНА

Папа Франциск

МІСЦЕ

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: