Під час загальної аудієнції, проведеної після двотижневої перерви, пов’язаної з ІІІ Апостольською подорожжю, Святіший Отець поділився з паломниками своїми враженнями та досвідом відвідування чотирьох країн Африканського континенту.
«Від самого початку мого понтифікату я думав про подорож в Африку. Я дякую Господу, що Він дав мені можливість здійснити її як Пастиреві, щоб зустрітися з Божим людом і підбадьорити його; а також пережити її як послання миру в історичний момент, позначений війнами та серйозними й частими порушеннями міжнародного права». Так сказав Папа Лев XIV у середу 29 квітня 2026 року, звертаючись до учасників загальної аудієнції на площі св.Петра у Ватикані, повідомляє Vatican News.
Повернувшись минулого четверга з тривалої Апостольської подорожі, Святіший Отець розповів паломникам про її перебіг, складаючи насамперед подяку ієрархам і цивільній владі, яка його приймала, та всім, хто брав участь в організації поїздок.
Слідами духовного батька
«Провидіння так хотіло, щоби першим етапом була власне країна, де знаходяться місця св.Августина, тобто Алжир», — розпочав свою розповідь Наступник св.Петра, який є вихідцем з Ордену св.Августина. Так, він мав нагоду розпочати від коріння своєї духовної ідентичності, а також — «пройти і зміцнити дуже важливі мости для світу та Церкви сьогодення», якими є «міст до плідної епохи Отців Церкви, міст до ісламського світу та міст до Африканського континенту».
«В Алжирі мене зустріли не лише з шанобливою, а й із щирою привітністю, і ми змогли своїми руками доторкнутися до цього та показати світові, що можна жити разом як брати й сестри, навіть належачи до різних релігій, коли визнаємо себе дітьми одного й того самого милосердного Отця», — сказав Лев XIV. Це також була нагода вписатися до «школи св.Августина», який є «вчителем шукання Бога та істини» — адже цього свідчення сьогодні потребує кожна людина.
В атмосфері свята
В інших трьох країнах, які відвідував Папа, християни становлять більшість, тож він «занурився в атмосферу свята віри, гарячого прийняття, якому сприяли також характерні риси африканців».
«Також і я, як і мої попередники, відчув трохи того, що ставалося з Ісусом серед натовпів Галілеї», — мовив Святіший Отець. Він нагадав: бачивши людей, які були «спраглі та голодні справедливості», Ісус звіщав їм блаженства й казав, що вони є світлом і сіллю землі.
Африка в мініатюрі
Відвідини Камеруну стали нагодою посилити заклик разом докладати зусилля для примирення та миру в країні, позначеній напруженням. «Я радий, що відвідав Баменду в англомовній частині країни, де закликав спільно трудитися заради миру. Камерун називають “Африкою в мініатюрі” з огляду на різноманітність і багатство його природи, його ресурсів, але це висловлювання можна також розуміти так, що в Камеруні відображені великі потреби всього континенту: потреба у справедливому розподілі багатств; потреба надати простір молоді, долаючи ендемічну корупцію; потреба сприяти цілісному та сталому розвитку, протиставляючи різним формам неоколоніалізму далекоглядну міжнародну співпрацю», — сказав Лев XIV, дякуючи Церкві в Камеруні та всьому народу за прийняття.
Вільна Церква для вільного народу
Тратім етапом була Ангола, велика країна на південь від екватора, що має багатовікову християнську традицію. Як і чимало інших держав, після здобуття незалежності Ангола пережила важкий період — у її випадку позначений внутрішньою війною.
«У горнилі цієї історії Бог провадив і очищував Церкву, дедалі більше навертаючи її на служіння Євангелію, людському розвитку, примиренню та мирові. Вільна Церква для вільного народу!» — сказав Папа. Під час зустрічей він мав нагоду бачити чимало богопосвячених різного віку, катехитів, які повністю посвячуються дбанню про громаду, чоловіків і жінок, які пританцьовували в ритмі пісень на прославу Воскреслого — «підвалин надії, яка протистоїть розчаруванням, викликаним ідеологіями та марними обітницями могутніх».
«Ця надія вимагає конкретних зусиль, і Церква несе відповідальність за те, щоб своїм свідченням та сміливим звіщенням Божого слова визнавати права всіх людей і сприяти реальному дотриманню їх», — додав Лев XIV. Під час переговорів із представниками влади цих країн він мав нагоду запевнити у прагненні Церкви й надалі робити цей внесок, зокрема, в освіті та охороні здоров’я.
Знак Божого Царства
Останньою країною, яку він відвідав, була Екваторіальна Ґвінея в 170‑ту річницю євангелізації. Завдяки мудрості традиції та Христовому світлу цей народ пройшов через випробування своєї історії, й цими днями «поновив із великим ентузіазмом своє бажання прямувати в єдності до майбуття надії», — зазначив Папа.
«Я не можу забути те, що сталось у в’язниці міста Бата в Екваторіальній Ґвінеї: в’язні голосно заспівали пісню подяки Богові та Папі, просячи помолитися “за їхні гріхи та їхню свободу”. Я ніколи не бачив нічого подібного. А потім вони разом зі мною помолилися “Отче наш” під проливним дощем. Справжній знак Божого Царства!» — сказав Наступник св.Петра.
Цей дощ не завадив зустрічі з молоддю та сім’ями на стадіоні в Баті, «святу християнської радості зі зворушливими свідченнями юнаків і дівчат, які знайшли в Євангелію дорогу вільного та відповідального зростання».
Неоціненний скарб
«Дорогі браття й сестри, візит Папи для африканських народів є нагодою заявити про себе, висловити радість від того, що вони є Божим народом, та надію на краще майбутнє, на гідність для кожного й для всіх. Я радий, що дав їм цю можливість, і водночас дякую Господу за те, що вони подарували мені – неоціненне збагачення для мого серця та мого служіння», — підсумував Лев XIV.
фінансово.
Щиро дякуємо!
