Кардинал Ежен Тіссеран був бібліотекарем, що знав понад 10 мов, консультував кількох пап та обіймав ключові посади у Ватикані.
Але його особлива заслуга полягає також у тому, що він допоміг багатьом євреям уникнути нацистських переслідувань. Про це заявили у Яд Вашем, Всесвітньому центрі пам’яті жертв Голокосту. Кардинала Тіссерана та двох його помічників оголосять Праведниками народів світу на церемонії, яка відбудеться дещо пізніше. На даний момент цей почесний титул, яким нагороджують неєвреїв, що допомагали євреям у роки Голокосту, носить понад 28 000 осіб із понад 50 країн світу.
У Яд Вашем зокрема розповіли про роль кардинала Тіссерана у долі Мірона Лернера, сина єврейських мігрантів, що народився у Парижі у 1927 році, але у 1937 році залишився сиротою разом зі своєю сестрою Рівкою.
У 1941 році вони, разом із іншими єврейськими біженцями, вирушили до Італії. Лернер отримав допомогу від отця П’єра-Марі Бенуа та інших людей, що входили до італійсько-єврейської рятувальної групи DELASEM — Делегації допомоги єврейським імігрантам. Центром діяльності групи був монастир капуцинів на Віа Сицилія у Римі. Отець Бенуа вважається рятівником близько 4000 євреїв, за що у 1966 році його відзначили у Яд Вашем.
Але під час війни його роботу викрили, і він був змушений тікати з Рима. Лернер тим часом переховувався у монастирі. Після того, як інший священник написав кардиналові Тіссерану про його тяжке становище, він особисто зустрівся з хлопцем.
Коли Лернер сказав, що він єврей, кардинал відповів: «Це не має значення. Що я можу для тебе зробити?»
Читайте також: Дослідження експерта розвіює міф про Пія ХІІ та римських євреїв
Тіссеран познайомив хлопця з іншим священником, який допоміг йому знайти притулок у Франсуа Де Віаля, французького дипломата при Святому Престолі. Пізніше Тіссеран таємно перевіз Лернера до монастиря при храмі святого Людовіка Французького у Римі, настоятелем якого був монсеньйор Андре Букен. Там він залишався до звільнення Рима, яке відбулося влітку 1944 року. Пізніше він розповідав, що духовенство не тиснуло на нього, вимагаючи навернутися до католицизму, але «черниці були нестерпні». Згодом Лернер возз’єднався зі своєю сестрою у Парижі.
Ежен Тіссеран був висвячений на священника у дієцезії Нансі на північному сході Франції у 1907 році, коли йому було 23 роки. Він навчався у Єрусалимі та різних французьких школах, де вивчив 11 мов: не лише англійську, італійську та німецьку, а також і російську, іврит, арабську, перську, сирійську, асирійську те ефіопську. Під час Першої світової війни він служив у французькій армії. Після певного часу роботи у Ватиканській бібліотеці на посадах помічника бібліотекаря, куратора та префекта, Папа Пій ХІ призначив його секретарем Конгрегації Східних Церков та ввів у сан кардинала у 1936 році.
Того ж року кардинал Еудженіо Пачеллі, тодішній держсекретар Ватикану і майбутній Папа Пій ХІІ висвятив Тіссерана на єпископа. Незабаром він став президентом Папської біблійної комісії і займав цю посаду протягом 30 років.
У 1939 році расові закони, ухвалені в Італії, призвели до звільнення Ґвідо Мендеса, керівника єврейської лікарні у Римі. У відповідь на це кардинал Тіссеран нагородив Мендеса почесною медаллю Конгрегації Східних Церков «відверто всупереч уряду», як сказали у Яд Вашем. Згодом кардинал допомагав Мендесу та його родині отримати імміграційні сертифікати.
Кардинал Тіссеран допомагав отримати бразильську візу рабинові Натану Кассуто. З цією метою він листувався з кардиналом Луїджі Мальоне, першим держсекретарем Високошановного Пія ХІІ. Він також допоміг єврейському лінгвісту та відкритому антифашисту Джорджіо Леві Делла Віда переїхати до США, де той жив протягом війни і викладав в університеті Пенсильванії.
Читайте також: Капуцин, що врятував від нацистів тисячі євреїв
Під час свого візиту до США кардинал Тіссеран познайомився з Чезаре Вероною, продавцем друкарських машинок «Remington» з Північної Італії, який перебував тут у відрядженні. Під час Другої світової війни Верона звернувся до нього по допомогу і кардинал заховав його у своїй приватній резиденції разом із іншою єврейською родиною і надав притулок у монастирі його дружині.
Після війни Верона писав у листі до кардинала Тіссерана, що його допомога «прийшла з неба».
Кардинал Тіссеран служив Церкві ще протягом тривалого часу після війни. Протягом багатьох років він був одним із нечисленних неіталійців, які служили у Римській курії.
З 1957 по 1971 рік він працював бібліотекарем у бібліотеці Ватикану та був архіваріусом Таємного архіву Ватикану. Саме йому завдячують модернізацією ватиканської бібліотечної справи.
У 1961 році кардинал Тіссеран був обраний членом Французької академії наук та отримав почесні ступені багатьох університетів. У 1960 році Папа Йоан ХХІІІ проголосив його Великим Магістром ордену Лицарів Гробу Господнього. Під час Другого Ватиканського собору він головував у Раді собору — його ключовому керівному органі.
Кардинал Тіссеран також обіймав посаду декана Колегії кардиналів з 1951 року аж до самої смерті. Він відійшов до Господа 22 лютого 1972 року, коли йому було 87 років.
Переклад CREDO за: Catholic News Agency
фінансово.
Щиро дякуємо!
