Папа Пій ХІІ не мовчав у відповідь на злочини Голокосту і не був бездіяльним під час атаки нацистів на римських євреїв.
Натомість він був дуже відданий справі порятунку єврейських сімей, послідовно виступав проти нацистського режиму та ініціював низку офіційних та неофіційних ініціатив, які доводять, що він аж ніяк не був «папою Гітлера».
Таких висновків дійшов диякон Домінек Оверстейнс після дослідження архівних матеріалів. До їхнього числа належить «Книга пам’яті» Ліліани Піччотто, єврейської дослідниці, яка збирає імена всіх убитих та депортованих римських євреїв; «Історія італійських євреїв у часи фашизму» Ренцо Де Феліче, в якій викладено історію 148 жіночих монастирів, де шукали порятунку євреї; а також ватиканські архіви, які стосуються понтифікату Пія ХІІ, відкриті для доступу Папою Франциском.
Диякон Оверстейнс, колишній інженер, вивчив дані та скористався методом математичної екстраполяції для аналізу кількості вбитих і депортованих італійських євреїв. Його дослідження пролили світло на діяльність Пія ХІІ до і після рейду нацистів на єврейське гетто Рима.
Згідно з даними Оверстейнса, до цього рейду, який стався 16 жовтня 1943 року, в гетто проживало 8207 євреїв. 1323 із них, що становить 16%, знайшли притулок ще до атаки нацистів. 18 із них переховувалися в об’єктах екстериторіальної власності Ватикану, 393 втекли до сіл в околицях Рима, 368 сховалися по домівках своїх друзів, а ще 500 — у жіночих монастирях, парафіях і папських коледжах у Римі.
Пій ХІІ також зміг допомогти 152 євреям, які ховались у приватних будинках під захистом DELASEM (Делегації з питань допомоги єврейським емігрантам). Загалом він надав підтримку близько 714 римським євреям.
У дослідженні також зазначається, що Пій ХІІ прихистив у Ватикані щонайменше 30 єврейських учених. Після свого звільнення через расові закони, вони змогли працювати та вести дослідницьку діяльність у ватиканських музеях і архівах.
Вісім різних незалежних свідчень показують, що Пій ХІІ звернувся до принаймні 49 монастирів із проханням розмістити і сховати у себе переслідуваних євреїв та оголосив ці монастирі об’єктами екстериторіальної власності Ватикану — тобто такими, що перебувають під його безпосередньою владою.
За словами Оверстейнса, ці цифри свідчать про те, що Пій ХІІ активно підтримував євреїв задовго до нацистської атаки на гетто, яка сталася 16 жовтня 1943 року. Того дня на світанку нацистські солдати схопили 1351 єврея. 61 з них звільнили одразу, ще 258 відпустили після утримання у приміщенні військового коледжу. Нарешті перед тим, як із римської станції Тібуртіна вирушив «потяг смерті» до Аушвіца, ще двом євреям вдалося отримати свободу. Мало хто знає, що саме Пій ХІІ та його помічники відповідальні за звільнення 249 євреїв цього дня, що становить приблизно п’яту частину від тих, кого схопили нацисти.
Згідно з документами Оверстейнса, у день рейду на гетто Пій ХІІ говорив із послом Німеччини Ернстом фон Вайцзеккером, намагаючись переконати його зателефонувати до Берліна і домогтися припинення атаки, але посол цього не зробив. Після цього папа, за допомогою отця Панкратія Пфайффера, відомого німецького священника і генерального настоятеля сальваторіанців, зв’язався з генералом Райнером Штахелем, головою німецької армії в Римі. Той зателефонував безпосередньо Гіммлерові і переконав його віддати наказ про припинення рейду о 12:00. Разом із цим командир СС Даннекер отримав вказівку з Берліна звільнити всіх євреїв, які перебувають у змішаних шлюбах або на службі в «арійців».
Рейд у центральній частині Рима закінчився між 11:00 та 11:20, тоді як на околицях Рима він тривав до 13:20. Із 1030 євреїв, депортованих до Аушвіца 18 жовтня 1943 року, тільки 16 повернулися додому після війни.
Але нацисти продовжували займатися пошуками, арештами і депортацією євреїв навіть після рейду. За даними Оверстейнса, з 18 жовтня 1943 року до січня 1944 року вони заарештували 96 євреїв. З 2 лютого 1944 року арешту зазнали ще 48 євреїв: 29 із них схопили у католицьких коледжах, а 19 — в абатстві Сан-Паоло, яке належало до екстериторіальних об’єктів Ватикану.
З березня 1944 року ситуація ще більше загострилася. З 21 березня по 17 квітня нацисти заарештовували і депортовували близько 10 євреїв щодня, а з 28 квітня по 18 травня щоденними жертвами ставали у середньому по 5 осіб. Зрештою, в євреїв не залишилося іншого виходу крім втечі з країни або переходу в глибоке підпілля.
Диякон Оверстейнс виявив, що Пій ХІІ сховав 336 євреїв у парафіях та дієцезіяльних лікарнях. Водночас із цим він продовжував надсилати фінансову та продовольчу допомогу компанії DELASEM.
Джерела свідчать, що на території самого Ватикану та 26 його екстериторіальних об’єктів переховувалися 160 євреїв — стратегія Пія ХІІ полягала в тому, щоб ховати їх у монастирях невеликими групами.
З 10 вересня 1943 року до 4 червня 1944 року папа особисто втрутився у справи 236 заарештованих євреїв, намагаючись урятувати їх від депортації та загибелі. Внаслідок цього 42 євреїв вдалося звільнити.
Окрім офіційного каналу Державного секретаріату Ватикану, Пій ХІІ у своїй діяльності також активно користувався неофіційним каналом зв’язку, яким керував о. Пфайффер. Згідно з даними, протягом восьми місяців інтенсивних переслідувань євреїв він відвідував Державний секретаріат через день. Під час цих зустрічей він надавав інформацію про заарештованих та отримував прохання про звільнення.
Оверстейнс каже, що тепер, коли ватиканські архіви, які стосуються понтифікату Пія ХІІ, відкрито, у справі його допомоги переслідуваним євреям з’являтиметься дедалі більше ясності.
фінансово.
Щиро дякуємо!
