Суттєва різниця

Роздуми над Божим Словом на ХХХІІ Звичайну неділю, рік Б

Ісус перебуває в Єрусалимському храмі. Нарешті закінчились довгі дискусії з численними неприятелями: з первосвященниками, книжниками, старшими, фарисеями, іродіянами та садукеями (Мк 11, 27 – 12, 37). Їм Ісус суворо докорив, а своїх учнів застеріг перед поведінкою, подібною до їхньої. Бажання марної слави, захланність і лицемірство — ось справжнє обличчя пустої, виключно зовнішньої побожності, про людське око. Вся та «побожність» була зосереджена довкола них самих. У центрі всього насправді був не Бог, а їхні власні амбіції. Вони дістануть суворіший присуд! — підсумовує Христос.

Відтоді Ісус більше не навчатиме публічно і промовлятиме тільки до своїх учнів. Тому Він покидає внутрішню частину храму та йде у Двір жінок, де стояла скарбниця. Це було місце для добровільних пожертв, із яких утримувалися священники, бідні та вдови. Господь, як найвищий священник, споглядає і чекає на бідну вдову, яка вкине найменшу суму, проте дасть найбільше. Вона дасть усе.

Та невідома жінка була подвійно знедолена. Вона була беззахисною вдовою, до того ж бідною людиною, без засобів для прожитку. Ніхто інший ніколи не помітив би дві вдовині лепти, але Господь зважає не на зовнішні прояви побожності, тільки на внутрішнє наповнення душі. Ісус не оцінює кількості, лише бажає повноти. Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю (Втор 6, 5). Та бідна вдова нічого не зберегла для себе, але все посвятила Богу. Вона буквально виконала прохання Ісуса, яке Він скерував до багатого юнака: Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: «Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за Мною» (Мк 10, 21).

Однак є суттєва різниця… У випадку з багатим юнаком Ісус пропонував тому цілковито змінити життя. Дуже заможний мав в одну мить стати повністю бідним, без можливості повернення до попереднього стану. Натомість бідна вдова, віддаючи дві лепти, втрачала зовсім мало, і це докорінно не змінювало її життєвого стану. Крім того, вона знову могла легко набути чи нажебрати те, що склала в пожертві.

Чому ж Ісус так її хвалить? Ідеться про готовність цілковитої посвяти. Багатий юнак не був готовий до повної самопожертви на користь інших. Натомість бідна вдова віддала все, і якби мала більше, віддала би й те більше. Нічого для себе… Все без решти… Ісус хвалить цілковиту вільність щодо справ цього світу та повне уповання на Бога.

Бідна вдова стає справжньою ученицею, послідовницею Ісуса Христа, яка несе свій хрест. Не тривожиться справами цього світу, що вона їстиме сьогодні або що вдягатиме (Мт 6, 19-34). Її не душать клопоти, багатства і життєві розкоші (Лк 8, 14). Це була характерна поведінка для книжників, які поглинають доми вдовиць, скеровуючи все до себе, а точніше, в себе (Мк 12, 40). Натомість бідна вдова навіть те мізерне, чим володіла, вміла використати добре, адже — нічого для себе. Суттєва різниця… Подібний приклад доброго вживання великих матеріальних благ на користь іншого зустрінеться далі в Євангелії від Марка: підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду і, розбивши ту посудину, вилила Йому на голову (14, 3).

Бог в усьому та понад усе. Ми завжди в Нього перед очима, а Він — перед нашими, щоби слідувати за Ним, а не за собою, адже де твій скарб, там буде і твоє серце (Мт 6, 21).