«Настала пора, щоб убогі знову могли забрати голос, бо задовго їхні думки залишалися невислуханими», — сказав Папа Франциск під час зустрічі з убогими в ассізькій базиліці Божої Матері Ангельської.
Візит Святішого Отця до міста святого Франциска мав приватний характер і відбувся у межах відзначення V Всесвітнього дня бідних, яке організовує Папська рада нової євангелізації.
Зустріч, щоб слухати
Прибувши до Ассізі у п’ятницю 12 листопада 2021р., Папа подався до монастиря св. Клари, щоб привітатися з сестрами-кларисками та затриматись там на спільну молитву. Невдовзі після цього він пішов на площу перед базилікою, де його привітали представники влади і вбогих. Саме ці останні вручили Папі плащ і палицю паломника, як символ того, що всі сюди прибули як паломники до місць, пов’язаних з Ассізьким Бідняком. Усі процесією увійшли до базиліки, де Папа помолився в каплиці Порціункули.
Як часто на зустрічах із Папою, перш ніж він промовив, пролунали свідчення. Їх дали французьке подружжя, яке працює на місії серед убогих, колишній безпритульний француз, який прийняв хрещення у 60 років, іспанець і поляк, які впали в убогість через залежність від алкоголю і наркотиків, але стали на шлях навернення і виходу з залежностей. Свідчила про свій шлях афганка, яка в Італії знайшла притулок від переслідування талібів, і афганець, який у битвах із талібами втратив сина. Останнім пролунало свідчення 46-річної румунки на інвалідному візку.
Просити Господа, щоб прийшов на допомогу
Папа Франциск радо прийняв запрошення відзначити V Всесвітній день бідних в Ассізі, адже це місто «зберігає обличчя святого Франциска». Тут святий пережив свою неспокійну молодість, тут він отримав покликання дослівно жити Євангелієм. Саме це Святіший Отець підкреслив у перших словах промови, виголошеної з нагоди Дня бідних, що відзначатиметься в неділю 14 листопада.
У Порціункулі святий Франциск годинами молився, слухав, чого Бог хоче від нього. «І ми сьогодні також прийшли для цього, — вказав Папа. — Хочемо просити Господа, щоб Він почув наш крик і прийшов нам на допомогу. Не забуваймо, що перша марґіналізація, від якої страждають бідні, є духовною. Наприклад, дуже багато людей і багато молоді знаходять час, щоб допомогти бідним, приносячи їм їжу й гарячі напої. Це дуже добре, і я дякую Богові за їхню щедрість. Але найбільше мене радує, коли я чую, що ці волонтери затримуються, щоб поговорити з убогими, іноді моляться разом із ними… Навіть наша зустріч тут, у Порціункулі, нагадує нам, що Господь не залишає нас самотніми, Він завжди супроводжує нас у кожну мить нашого життя».
Приймати як святий Франциск
В цій капличці Франциск вітав святу Клару, своїх перших співбратів та безліч убогих, що приходили до нього. Він приймав їх із простотою, як братів і сестер, ділячись із ними всім, що мав. Папа наголосив, що приймання є також і нашим покликанням. «Приймати означає відчинити двері, двері будинку й двері серця, і дозволити тому, хто стукає, ввійти. Нехай він почувається як удома і не боїться. Щирий досвід приймання живе там, де є справжнє відчуття братерства. І навпаки, де страх перед іншим, там виникає відторгнення, або й гірше — байдужість. Приймання створює відчуття спільності, а відмова замикається у власному егоїзмі».
Папа згадав Мати Терезу з Калькутти, життя якої було служінням бідним, яка любила повторювати, що найкращим прийомом є усмішка. Ділитися усмішкою з тими, хто її потребує… Усмішка як вираження співчуття, ніжності.
Зустрічатися — це виходити назустріч
Святіший Отець подякував присутнім за те, що прибули на цю зустріч:
«Зустрічатися — це йти назустріч одні одним, тобто йти з відкритим серцем і простягненою рукою. Ми знаємо, що кожен із нас потребує іншого, і навіть слабкість, пережита разом, може стати силою, яка покращує світ. Часто на присутність бідних дивляться з досадою і її ледь терплять; іноді чуємо, що винуватцями бідності є самі бідні!.. Занадто довго благання бідних залишались без уваги. Настав час надати їм слово! Настав час розплющити очі, щоб побачити стан нерівності, в якому живуть багато сімей. Прийшов час засукати рукави, щоб повернути гідність, створивши робочі місця. Настав час побачити дійсність голодних дітей, дійсність поневолених, жертв корабельних аварій, невинних жертв усякого роду насильства. Настав час припинити насильство над жінками, їх шанувати, не розглядаючи як товар для обміну. Настав час розірвати коло байдужості, щоби знову відкрити для себе красу зустрічі та діалогу».
Мужність і щирість
Папа подякував тим, хто ділився своїми свідченнями, за мужність і щирість. Відвагу, що хотіли поділитися частиною свого особистого життя; за щирість, з якою відкрили свої серця. «Насамперед, я відчув велику надію, — сказав він. — Життя не завжди було поблажливим до вас; навпаки, воно часто показувала вам жорстоке обличчя. Марґіналізація, страждання внаслідок хвороби й самотності, відсутність багатьох необхідних засобів не заважали вам дивитися очима, сповненими вдячністю за дрібниці, які дозволили вам витривати».
Витривати
«Що означає витривати? — запитав Святіший Отець. — Це мати силу, щоб іти вперед, не зважаючи ні на що. Опір не є пасивною дією; навпаки, він вимагає мужності, щоб вийти на новий шлях, знаючи, що це принесе плоди. Витривати означає знайти причини не відступати перед труднощами, знаючи, що ми живемо не поодинці, а разом, і що тільки разом можемо їх подолати. Чиніть опір усякій спокусі занедбати себе й піддатись самотності або смуткові».
На закінчення Папа Франциск сказав: «Просімо Господа, щоб Він завжди допомагав нам знаходити спокій і радість. Тут, у Порціункулі, святий Франциск навчає нас радості, яка з’являється тоді, коли дивимось на оточення як на супутників подорожі, які нас розуміють і підтримують, так само, як і ми їх. Нехай же ця зустріч відкриє серця всіх нас, щоб віддати себе в розпорядження один одному, щоб наша слабкість стала силою, яка допоможе нам продовжувати життєву дорогу, перетворити нашу бідність у багатство, яким будемо ділитися, і так покращимо світ».
фінансово.
Щиро дякуємо!
