Закінчивши минулої середи цикл катехиз про Послання до галатів, Папа Франциск почав нову серію роздумів.
Вони присвячені святому Йосифові, з нагоди Року святого Йосифа, що добігає кінця (8 грудня 2020 — 8 грудня 2021) та проголошений з нагоди 150-річчя проголошення Йосифа Обручника покровителем Вселенської Церкви, повідомляє Vatican News.
Покровитель Вселенської Церкви
Розпочинаючи катехизу 17 листопада 2021 року, що відбулася в залі Павла VІ у Ватикані, Святіший Отець насамперед нагадав, що «8 грудня 1870 року блаженний папа Пій IX проголосив святого Йосифа покровителем Вселенської Церкви. Через 150 років після цієї події ми переживаємо особливий рік, присвячений святому Йосифові, і в Апостольському листі Patris corde я зібрав деякі роздуми про нього. Сьогодні, як ніколи раніше, у наш час, позначений глобальною кризою з різноманітними складовими, він може бути опорою, втіхою та дороговказом. Тому я вирішив присвятити йому черговий цикл катехиз, який, сподіваюся, допоможе нам черпати натхнення з його прикладу та свідчення».
Йосиф у Біблії
Папа нагадав, що в Біблії є понад десять персонажів з ім’ям Йосиф. Найважливіший з них — син Якова та Рахилі, який через різні перипетії з раба стає другою після фараона особою в Єгипті (пор. Бут 37-50). Ім’я Йосиф єврейською мовою означає «Бог примножує, Бог дає зріст». Це побажання, благословення, що ґрунтується на довірі до Божого Провидіння, особливо щодо плідності та зростання дітей. І, справді, саме це ім’я відкриває нам суттєвий аспект особистості Йосифа з Назарету. Це людина, повна віри в Боже Провидіння. Кожна його дія, про яку розповідає Євангеліє, продиктована впевненістю в тому, що Бог «вирощує», «збільшує», «додає», тобто що Бог забезпечує здійснення свого плану спасіння. І в цьому Йосиф із Назарета дуже схожий на Йосифа Єгипетського.
Віфлеєм і Назарет
Істотну роль у зрозумінні його постаті відіграють також основні географічні довідки, які посилаються на Йосифа: Віфлеєм і Назарет. Місто Віфлеєм насправді називається Бет-Лехем (Бейт-Лах’м), «Дім Хліба», або навіть Ефрата, — завдяки племені, що оселилося на цій території. Однак арабською назва означає «Дім М’яса» — ймовірно, через велику кількість отар овець і кіз у цьому районі. Не випадково, коли Ісус народився, пастухи були першими свідками події (пор. Лк 2, 8-20). У світлі історії про Ісуса ці натяки на хліб і м’ясо стосуються євхаристійного таїнства: Ісус — це хліб живий, що зійшов з неба (пор. Йн 6, 51). Він сам скаже про себе: «Хто їсть Моє тіло та п’є Мою кров, той має життя вічне» (Йн 6, 54).
Віфлеєм кілька разів згадується в Біблії, починаючи з Книги Буття. Там пророк Міхей провістив: «А ти, Віфлеєме-Ефрато, занадто малий, щоб бути між тисячами Юди. З тебе вийде мені той, хто має бути Володарем в Ізраїлі» (Міх 5, 1). Євангеліст Матей узяв це пророцтво і пов’язав його з історією Ісуса, а також із його очевидним здійсненням.
Тому Син Божий обирає місцем свого Воплочення не Єрусалим, а Віфлеєм і Назарет — дві периферійні місцевості, далекі від галасу новин і влади тогочасної епохи. Єрусалим, однак, був містом улюбленим для Господа (пор. Іс 62, 1‑12), «святим містом» (Дан 3, 28), яке Бог вибрав собі, щоб там жити (пор. Зах 3, 2; Пс 132,13). Там мешкали вчителі Закону, книжники і фарисеї, первосвященики та старійшини народу. Ось чому вибір Віфлеєма й Назарета говорить нам, що периферія та околиці особливо вибрані Богом. Ісус народився не в Єрусалимі, в оточенні двору, ні: Він народився на периферії і там прожив своє життя до 30 років, там працював теслею, як Йосиф. Ісус надає перевагу периферії й тому, що на узбіччях. Не сприймати цю дійсність всерйоз означає не сприймати серйозно Євангеліє та Боже діло, що й далі проявляється на географічній та екзистенційній периферії.
Ісус шукає грішників
Господь завжди діє таємно, приховано, на краєчку. Навіть у нашій душі, на периферії почуттів, яких ми, можливо, соромимось. Але Господь саме там, щоб допомогти нам прямувати вперед. Господь далі проявляється на периферії — чи то географічний, чи життєвій. Ісус іде шукати грішників, входить у їхні домівки, розмовляє з ними, закликає до навернення. І за це Йому також дорікають. Дорікають, бо Він їсть із грішниками, забруднюється, йде шукати грішників, що вчинили зло, а також шукає тих, хто не вчинив зла, але постраждав від нього, наприклад, хворих, голодних, бідних, останніх. Ісус завжди йде на периферії. Господь знає околиці нашого серця, периферії нашої душі, нашого суспільства, нашого міста, нашої родини, тобто ту трохи темну частину, якої ми не показуємо — можливо, через сором.
З цього погляду тодішнє суспільство мало чим відрізнялося від теперішнього. Також і сьогодні є центр і периферія. І Церква знає, що вона покликана благовістити Добру Новину, починаючи з периферій. Йосиф, який був теслею з Назарета і довіряв Божому задумові щодо своєї молодої Нареченої та щодо нього самого, нагадує Церкві зосереджувати свій погляд на тому, чим світ свідомо легковажить. Він нагадує кожному з нас цінувати те, що інші відкидають. У цьому сенсі він справді майстер найсуттєвішого: він нагадує нам, що те, що справді цінне, не привертає нашої уваги, а вимагає терпеливого розпізнання, щоб його виявити й оцінити.
Молімося до святого Йосифа
«Просімо його заступитися, щоб уся Церква відновила цей погляд, цю здатність розрізняти й оцінювати суттєве, — сказав Папа, закінчуючи загальну аудієнцію. — Сьогодні я хотів би звернутися до всіх чоловіків і жінок, які живуть на найбільш забутих географічних периферіях світу або зазнають ситуацій життєвої марґіналізації. Знайдіть у святому Йосифі свідка і захисника, до якого можна звертатися». Святіший Отець закликав молитись до нього молитвою, що випливає з серця:
«Святий Йосифе, ти, який завжди довіряв Богові і зробив свій вибір, керуючись Його провидінням; навчи нас покладатися не так на наші власні плани, як на Його люблячий задум. Ти, що походиш із периферії, допоможи нам перемінити наш погляд і надати перевагу тому, що світ відкидає та відсуває на узбіччя. Утіш самотніх і підтримай тих, хто мовчки трудиться, щоб захищати життя і людську гідність. Амінь».
фінансово.
Щиро дякуємо!
