Презумпція невинуватості — це юридичний принцип, який становить основу нашого суспільства. Але чи знаєте ви, що ідею «особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено» вперше висловив середньовічний кардинал?
Ця правова сентенція відносно молода у грандіозній схемі гуманітарних наук, що прагнуть судової справедливості. Думку про те, що доводити винуватість повинна та особа, яка висуває звинувачення, вперше сформулював відомий римський юрист ІІІ століття Юлій Павло. Вона звучить так: «Тягар доведення лежить на тому, хто стверджує, а не на тому, хто заперечує» (ei incumbit probatio qui dicit, non qui negat). Саме її можна вважати джерелом презумпції невинуватості.
Далі на сцені з’являється Жан Лемуан, відомий також як Йоганнес Монах. Він народився близько 1250 року у містечку Кресі-ан-Понтьє на півночі Франції. Протягом свого життя він набув великої слави як юрист, богослов та спеціаліст із канонічного права. Згодом він був призначений єпископом Арраса, отримав сан кардинала і став папським легатом у Франції. Працюючи над декретом канонічного права для папи Боніфація VIII, він сформулював право обвинуваченого на судовий розгляд і належну юридичну процедуру так: item quilbet presumitur innocens nisi probetur nocens («особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено»). Це стало першим в історії повним та чітким висловлюванням цього юридичного принципу.
Трансцендентна концепція прав людини бере свій початок у гріхопадінні людини та концепції первородного гріха. Для доведення своєї правоти Жан Лемуан скористався першим «судом» над Адамом, що його провів Бог у Едемському саду. Він зауважив, що навіть Бог спочатку викликав Адама до себе і припустив його невинуватість, спитавши, чи їв він заборонений плід, попри те, що Він уже знав правду.
«Тоді Господь Бог покликав чоловіка і спитав його: “Де ти?” Той відповів: “Я чув твою луну у саді й злякався, бо я нагий, тож і сховався”. Він же сказав: “Хто тобі сказав, що ти нагий? Чи не їв ти з дерева, що я наказав тобі не їсти?”» (Бут 3, 9-11).
Так з’явилася юридична приказка: «Навіть Бог повинен дати дияволу його день у суді».
фінансово.
Щиро дякуємо!
