«Молімося про благодать надії. Бо це надія оживляє віру та наново запалює любов», — закликав Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він ввечері, 5 грудня 2021 р., відслужив у афінському концерт-холі «Меґарон».
Він зупинився на двох аспектах — пустелі та наверненні, — пов’язаних із постаттю Йоана Предтечі, яку в ставить у центрі уваги літургія другої неділі Адвенту, повідомляє Vatican News.
Український слід на Папській літургії
Згідно зі звичаєм, біля вівтаря, на якому Папа Франциск звершував Євхаристію, стояла ікона Пресвятої Богородиці. Цього разу це була українська ікона — перша копія ікони «Джерело Милосердя», оригінал якої зберігається в обителі Місійного Згромадження Святого Апостола Андрія в Івано-Франківську.
Ікона прибула до Афін напередодні Апостольської подорожі Папи Франциска у Грецію. Вона призначена для храму, в якому моляться українські мігранти в Афінах. У неділю 19 грудня 2021 р. ікону «Джерело Милосердя» урочисто внесуть до греко-католицького катедрального собору Пресвятої Трійці. Там її освятить Апостольський екзарх для католиків східного обряду в Греції владика Мануїл Нін, після чого вона буде виставлена для вшанування. Варто згадати, що саме українці греко-католики становлять більшість вірних Апостольського екзархату.
Ікона Небесної покровительки українських мігрантів у Греції була виставлена також і під час зустрічі Папи Франциска з католицькими єпископами, священиками, богопосвяченими особами та катехитами Греції, що відбувалася напередодні в римо-католицькому катедральному соборі святого Діонісія. Представники української громади брали участь як у згаданій зустрічі, так і в Святій Месі.
Парадокс незначності
На початку проповіді Папа звернув увагу на те, що євангеліст Лука розпочинає свою розповідь, перераховуючи правителів і духовну еліту того часу, і раптом заявляє: «Боже слово було до Йоана, сина Захарії в пустелі». Ми б очікували, що Боже слово буде звернене до одного з тих могутніх; але на сторінках Євангелії проглядається «тонка іронія»: з високих рівнів, де перебувають тримачі могутності, відбувається несподіваний перехід до пустелі, до невідомого і самотнього чоловіка.
«Господь надає перевагу незначності й покорі. Відкуплення починається не в Єрусалимі, Афінах чи Римі, але в пустелі», — сказав Святіший Отець. Мати владу, бути відомим не є гарантією того, що подобаємося Богові. Потрібно бути «вбогими всередині», як убогою є пустеля.
На цьому парадокси не вичерпуються. Як зауважив Папа, коли хтось хоче зробити важливе звіщення, то йде у людяні місця. Йоан же проповідує в пустелі… У посушливім краю, де майже відсутнє життя, об’являється Божа слава. Бог звертає погляд туди, де «панують смуток і самотність», оскільки Він не завжди може «достукатися» нас, коли ми перебуваємо серед аплодисментів, думаючи про себе… Набагато легше Йому це зробити в періоди випробування.
«Дорогі браття й сестри, в житті людини чи народу не бракує моментів, коли здається, що перебуваємо в пустелі. Й ось саме там з’являється Господь, якого часто приймає не той, хто почувається успішним, але хто відчуває, що не дає ради», — пояснив Франциск. Проповідуючи в пустелі, Йоан запевняє нас, що «Господь приходить, щоб визволити нас і повернути життя саме в тих ситуаціях, які здаються непоправними і безвихідними». А тому «немає такого місця, яке Бог не хотів би відвідати».
Справжнє навернення
У своїй проповіді Предтеча невпинно закликав до навернення. І, за словами Папи, подібно до того, як пустеля не є тим місцем, куди ми б хотіли йти, так і запрошення до навернення «не є першим запрошенням, яке б ми хотіли почути». І нам здається, що навернення важко погодити із Євангелієм радості. Але це стається тоді, коли «навернення применшується до морального зусилля, майже до плоду нашого зусилля». І в тому, що покладаємося лише на свої сили, лежить корінь духовного смутку: хочемо бути кращими, здолати наші вади, — але відчуваємо, що, попри добру волю, постійно падаємо. То що означає навернутися?
Шукаючи відповіді, Святіший Отець зупинився на тому, що біблійне слово «навернення», грецькою мовою «metanoéin», етимологічно означає вийти за межі звичного мислення. «Закликаючи нас до навернення, святий Йоан запрошує нас виходити за межі, не зупинятися на місці, йти за межі того, що кажуть нам наші інстинкти, що зафіксували наші думки, бо дійсність є більшою. Дійсність полягає в тому, що Бог є більшим». Папа підкреслив, що навернутися означає не слухати тих, які кажуть, що зміни неможливі, не піддаватися внутрішнім привидам, бо «є Бог і потрібно довіряти Йому». Адже «все змінюється, якщо залишити Йому перше місце».
«Просімо благодаті вірити, що з Богом усе змінюється, що Він виліковує наші страхи, зціляє наші рани, перетворює посушливі місця в джерела води. Молімося про благодать надії. Бо це надія оживляє віру й наново запалює любов. Бо саме надії спрагнені сьогодні пустелі світу», — підсумував Папа. Він побажав, щоби Пресвята Богородиця допомагала нам бути, як і Вона, «свідками надії, сіячами радості навколо себе».
«Залишу Грецію, але не залишу вас»
Наприкінці Святої Меси Папа звернувся до присутніх із подячним та прощальним словом. «Із грецької мови в усю Церкву ввійшло слово, яке підсумовує Христовий дар: Євхаристія. Таким чином, для нас, християн, подяка вписана в серці віри та життя. Нехай же Святий Дух учинить всю нашу істоту й усе наше діяння Євхаристією, подякою Богові та даром любові для ближніх», — побажав Святіший Отець. Він склав подяку владі, єпископам і всім, хто співпрацював для організації цього візиту. «Завтра залишу Грецію, але не залишу вас. Заберу вас із собою в пам’яті й молитві», — сказав він.
Повернувшись до Апостольської нунціатури, Папа Франциск прийняв із візитом ввічливості Блаженнішого Єроніма ІІ, Предстоятеля Елладської Православної Церкви. Сьогодні, в понеділок 6 грудня, він уранці прийняв в осідку дипломатичного представництва спікера грецького парламенту. Після цього заплановано поїздку до католицької школи, яку в Афінах провадять сестри урсулянки. Там відбудеться зустріч із молоддю, що стане заключною подією 35-ї Апостольської подорожі.
фінансово.
Щиро дякуємо!
