На початку нового року інтернет переповнений статтями з прогнозами та передбаченнями щодо майбутнього. Серед них — чимало сайтів, які розглядають розрахунки та очікування експертів в усіх можливих галузях.
Але ще більшою популярністю користуються передбачення та «пророцтва» ясновидців і провидців різного штибу. Серед них ми зустрічаємо тлумачення біль-менш очевидних прикмет та знаків неба і землі, на підставі яких ці провидці розповідають, чого чекати у новому році. Люди змішують грішне з праведним, звертаючись до Нострадамуса, безлічі різних «пророків», календаря майя, астрології чи навіть крові святого Януарія.
Ці прогнози творяться в атмосфері тривоги і трепету, якщо не апокаліптичних настроїв. Катастрофи й війни, епідемії та кризи — одні страшніші та глобальніші від інших. Наше майбутнє у таких повідомленнях найчастіше постає у похмурих кольорах і драматичних тонах.
Цікавість — перший крок до…
Можливо, тут не було би про що говорити, якби не той факт, що в нашому суспільстві, яке пишається своєю раціональністю, такі передбачення користуються дивовижною популярністю. Про це свідчить кількість кліків на таких статтях. Звідки така зацікавленість і клікабельність? І як вона стосується віри?
Ризикну сказати, що головні причини популярності цих прогнозів — нудьга і пустопорожня цікавість. Кінець року, післяріздвяний період, фаза занепаду наших святкувань — це все підштовхує шукати легких розваг. Нам не хочеться займатися серйозними справами, бо на це ще буде цілий рік. Тому ми розважаємо себе безглуздими речами та «цікавинками». Переважна більшість готова вперто твердити, що не вірить у всі ці передбачення та пророцтва: ми клікаємо просто так, щоб убити нудьгу, з невинної цікавості.
Тривога — стара, як людство
Друга причина — це тривога, яку майже природно породжують такі «проривні» моменти. Старе закінчується (нехай навіть і символічно), йому на зміну приходить щось нове. Старе не було фантастичним, а нове залишається невідомим. І ми, озброєні технологічними досягненнями, кредитними картками та електронними сертифікатами здоров’я, продовжуємо відчувати звичайну людську тривогу за майбутнє. А від страхів (особливо неусвідомлених або таких, яких ми не хочемо визнавати навіть перед собою) годяться будь-які «ліки». Попри те, що ми не дуже їм віримо і знаємо, що всі ці пророцтва побудовані на підставі народних прогнозів погоди, бажання «зазирнути в Божі карти» коріниться в нас дуже глибоко.
Фейкові новини
До всього вищезгаданого додається наша величезна плутанина з культурною інформацією. 30-річна дружба з інтернетом зробила свою справу. Ми створили (і продовжуємо створювати) величезну бібліотеку, до якої кожен може додати ще один том. Але кожен також може витягнути з цієї бібліотеки все, що заманеться. На жаль, більшість із нас не знає, як у цьому всьому орієнтуватися! Таблички з назвами розділів — майже нерозбірливі, а більшість відвідувачів (чи, точніше, мешканців бібліотеки) не відрізняють збірку старовинних казок від середньовічного трактату чи сучасної енциклопедії. Наступні покоління користувачів не навчені критично мислити і сортувати джерела на ненадійні та гідні довіри. Це часто призводить до переконання «оскільки це написано, у цьому мусить щось бути».
Наші проблеми
У кожного з нас є свої неприємності й розчарування. Тільки в Інстаграмі та Фейсбуку ми намагаємося робити вигляд, що все добре, все до ладу — задокументовано і, звісно, з широкою усмішкою. При цьому ми стикаємося з різними труднощами.
Пророцтва (хай би якими похмурими вони були), а також різноманітні «знання для посвячених» допомагають нам упоратися з проблемами. Не тільки тому, що вони відволікають нас від питань на кшталт «що сталося з моїм краном на кухні» на тлі смертельного вірусу. Вони також пропонують певне «виправдання» і своєрідне «звільнення» від турбот про наші власні дії та якість життя. Що означають мої невдачі та помилки, коли світ усе одно прямує до загибелі, а «вони» (будь-які «вони», бажано зовсім невловні, адже «вони» такі хитрі!) чинять могутні змови проти таких людей доброї волі, як я! Навіщо мені працювати над собою та покращувати те, що не вдавалося раніше? Адже наближаються інопланетяни і всесвітня змова велосипедистів!
Дивлячись уперед очима віри
Може здатися, що сам Спаситель був частиною потоку страхітливих прогнозів майбутнього. Зрештою, троє з чотирьох євангелістів посилаються на Його апокаліптичну промову щодо майбутнього Святого Міста та решти світу. Але зауважте, що Христос наголошує: учні не повинні зосереджуватися на тому, що саме станеться і коли. Виглядає навіть так, ніби Він має на увазі, що важкі та неприємні події ставатимуться в кожному поколінні. Він радше запрошує нас «підвести голову» і побачити, що на нас чекає зовсім інше. Не повені, землетруси, епідемії та війни — які, звісно, траплялися і будуть траплятися. Мета нашого очікування — Його прихід.
«І Він сказав їм притчу: “Погляньте на смоковницю і всякі (інші) дерева. Коли вони розпукуються вже, ви, дивлячись, розумієте самі від себе, що вже близько літо. Отак і ви, коли побачите, що це збувається, знайте, що Царство Боже близько. Істинно кажу вам: рід цей не пройде, аж поки все не станеться» (Лк 21, 29-32).
Під час цього тривожного очікування Господь дає нам своє Слово. Він здатний осяяти темряву нашого існування і пояснити нам із Божого погляду те, що ми переживаємо. Він дарує нам Таїнства, в яких постійно присутній з нами в усіх наших випробуваннях. І Він дає нам незліченну кількість можливостей практикувати любов. Саме до них ми повинні звертатися за будь-яких обставин — звісно, за тієї умови, що ми є (і хочемо бути) Його учнями. Бо якщо це не так — тоді, можливо, справді варто поцікавитися пророцтвами та ворожіннями. Адже в цьому випадку не так важливо, чи буде це ворожіння на нутрощах дворового кота, пророцтва Баби Яги чи передбачення Падре Піо.
Переклад CREDO за: о. Міхал Любовіцкі, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
