Як казав св. Франциск Сальський — «Мірою любові є любов без міри». Проте як навчитися такої любові та як долати різноманітні труднощі й випробування на цьому шляху?
Відповіддю на це запитання може бути книжка св. Франциска «Філотея. Шлях до побожного життя».
Спочатку святий написав цю книжку лише для однієї своєї духовної доньки, однак пізніше присвятив її всім, хто горнеться до побожного життя. Філотея — це «та, яка любить Бога»; збірне ім’я, яким Франциск звертається до кожної душі.
Книжка поділена на п’ять частин — це упорядкований путівник, який крок за кроком веде до глибшого єднання з Богом. Саме тому вона стане у пригоді кожному, хто має прагнення любити Бога без міри.
1.Частина перша
У серці кожної людини завжди є прерізні прагнення, як покращити і себе саму, і свої стосунки з Богом та ближніми. Хоч ми нерідко стикаємося з тим, що прагнення так і залишається тільки прагненням і не переростає у постанову чи зміну життя…
Шлях побожного життя розпочинається з порад і вправ, потрібних душі, щоб перейти від першого імпульсу до рішучої постанови побожного життя, пройшовши через генеральну сповідь (із цілого життя).
Кожна вправа чи порада складається з приготування, рефлексії, роздумів над почуттями, порад щодо постанов і молитовного закінчення.
2.Частина друга
Друга частина містить два дієві засоби для тіснішого єднання з Божественною величчю Спасителя: приймання Таїнств, через які добрий Бог приходить до нас, і святу молитву, якою Він притягує нас до себе.
У цій частині можемо дізнатися про сухість, якої зазнаємо під час молитви; про важливість іспиту сумління; про допомогу святих, і ще багато інших важливих порад.
Також ця частина глибше знайомить Філотею зі Святим Причастям — щоби, приймаючи Його, щасливо сповнюватися Божою любов’ю.
3.Частина третя
У третій частині святий пояснює Філотеї, як душа повинна вправлятися в деяких чеснотах, що більше сприяють її поступові.
«Музика, приємна сама собою, під час жалоби — як повість не впору», — каже Мудрець. Дуже помиляються ті, які, бажаючи вправлятися в якійсь чесноті, вперто за кожної нагоди намагаються виконувати акти тiєї чесноти і раді були б, за прикладом давніх філософів, або постійно плакати, або невпинно сміятися. Вони вчиняють іще гірше, коли критикують і ганять тих, хто без упину не вправляється в тих чеснотах, що й вони», — пише Франциск на початку розділу.
Саме ця книжка розповість вам не просто про можливі чесноти та їхню важливість, але як саме їх здобувати й використовувати у житті.
4.Частина четверта
У четвертій частині містяться вказівки, як поводитися у звичайних спокусах: як спокуса може перерости у гріх; чи зважати на думку людей світу; про потребу опиратися дрібним спокусам та про ліки від тяжких; про неспокій і смуток.
Франциск пояснює Філотеї декілька ворожих пасток і повчає, що вона має з ними чинити і як іти далі обраною дорогою:
«Час до часу задумайся, які пристрасті найсильніше напастують твоє серце. Відкривши їх, обери спосіб життя, цілком протилежний їм у думках, словах та вчинках. Якщо, наприклад, ти схильна до марнославства, — часто роздумуй про марноту земного життя і про те, як ті марноти будуть терзати твою совість у день смерті, які вони недостойні благородного серця і які, у суті своїй, страшенно пусті. Віддавайся таким і подібним до них думкам. Часто вголос висловлюйся проти марнославства; а якби це завдало тобі труднощів, щиро гордуй ними, бо так ти зобов’яжешся до протилежної чесноти під карою засоромлення. Часто, говорячи проти чогось, ми змушуємо себе ненавидіти це і звикаємо до такої дії, навіть якщо спершу відчуваємо схильність до того. Сповняй діла упокорення якомога частіше, навіть якщо зазнаєш в тому труднощів, бо так матимеш навички до смирення і ослабиш своє марнославство; тож коли надійде спокуса, ти матимеш більше сили побороти її».
5.Частина п’ята
В останній частині Франциск дає читачеві вправи та вказівки щодо відновлення душі й утвердження її в побожності.
П’ята частина навчає жити словами святого Павла, святого Августина, святої Катерини з Генуї та інших святих: «Уже не належу собі. Чи живу, чи вмираю, належу моєму Спасителеві. Вже не володію собою і нічим своїм. Моє “я” — це Iсус; усе, що маю, — Його власність».
Якщо поглянути на весь зміст повчань та шлях, може здаватися, що він неможливий до виконання або занадто складний. Проте підсумуємо мотиваційним висловом самого автора книжки: «Ми завжди все встигаємо, якщо Бог працює разом з нами!»
фінансово.
Щиро дякуємо!
