У понеділок, 31 січня, у храмі св. Йосифа при монастирі сестер бенедиктинок, що у с. Солонка неподалік Львова, представники чернечих орденів та згромаджень зібралися на спільній молитві. Зустріч відбулася з нагоди Всесвітнього дня богопосвячених осіб, який Церква з 1997 року відзначає щороку 2 лютого, у свято Стрітення Господнього.
Святу Месу очолив єпископ-помічник Львівської архідієцезії Едвард Кава, Голова Комісії Жіночих і Чоловічих Орденів та Згромаджень Конференції Єпископів Римо-Католицької Церкви в Україні, у співслужінні з отцем Станіславом Кавою OFMConv, Головою Конференції вищих настоятелів, та отцем Максиміліаном Наварою OSB, настоятелем бенедиктинської Конгрегації «Благовіщення Пресвятій Діві Марії» та місцевої спільноти отців бенедиктинців.
У проповіді єпископ висловив надію на те, що Бог тішиться присутністю такої великої кількості богоспосвячених осіб, адже у їхніх особах має перед Своїм обличчям прекрасний вітраж, який складається з харизми згромаджень і орденів, а також особистих дарів богопосвячених.
Далі єпископ Едвард Кава зосередився на ролі богопосвячених осіб у сучасному світі перед лицем викликів, які непокоять сьогодні всіх вірян:
— Хочу запросити вас подивитися на нашу консекрацію через призму часу, в якому ми живемо. Бог хоче, щоб ми подивилися на своє покликання у контексті усього, що сьогодні переживаємо. (…) Бог хоче нам сьогодні показати, що маємо бути, як Симеон і Анна, тобто тими, до кого будуть приходити і кого будуть питати. Тими, від кого будуть очікувати відповіді. Але насамперед будуть очікувати підтримки, бо сьогодні це і є наше покликання – не стільки самим шукати підтримки в інших, скільки давати її тим, хто потребує. Наші вірні сьогодні цієї підтримки очікують. У цей напружений, по-диявольськи закручений час. І важливо теж, щоб ми у цьому всьому самі не загубилися і не злякалися.
(…)Як сьогодні нам досягти цієї зрілості, відповідальності, цього посвячення себе Богові, щоб ми без жодного сумніву могли прийняти те, до чого ми є покликані, тобто реалізувати волю Божу так, як він цього хоче, а не як ми собі уявляємо? Кохані, заохочую вас до того, щоби ви неустанно молилися Розарій. Як бачимо в історії, ця молитва чинила чуда, особливо там, де була загроза війни. Чи сьогоднішня ситуація змобілізувала нас, богопосвячених, до молитви? Чи почали ми більше молитися, більше заохочувати інших до молитви, чи ми просто пасивно читаємо і слухаємо новини, наповнюємо своє серце тривогою і не даємо того, що зараз найбільше потрібно – Божого миру?
Тому, кохані мої, нам треба собі взяти це глибоко до серця – через молитву віддати себе в руки Марії. Дуже вас про це прошу! Навіть сьогодні, зараз, коли будете повертатися до своїх монастирів, замість говорити про зайве і думати про непотрібне, помоліться Розарій. Ви відчуєте мир і привезете той мир туди, куди прямуєте. (…)
Брати і сестри, ця урочистість для нас є нагодою побути перед Господом і зробити собі іспит совісті, зробити собі перегляд нашого життя. Не для того, щоб шукати в собі погане. Але щоб побачити, що ще я можу зробити, щоб прославити своїм життям Бога. Дуже важливо не почуватися жертвами, покривдженими, бо ось люди мають сім’ю, дітей, якісь матеріальні блага, а ми от пішли у монастир, пожертвували себе і живемо з жалем, ніби нас обділили чимось. І хтось, дивлячись на таке, не захоче йти до монастиря, не відповість на покликання Господа, бо не хоче стати такими, як ми. Нам треба зрозуміти, що через усі ці події у світі Бог хоче дати нам нове натхнення, дати нам бачення нашого покликання до святості. Що довкола гірше, то більше для нас заохочення ставати кращими. Це має нас загартовувати і наближати до Господа, щоби бути з ним, жити у єдності, яка є Даром Пресвятої Трійці.
фінансово.
Щиро дякуємо!
