Про дружбу зі святими, що є виявом християнської побожності, говорив Папа Франциск під час десятої загальної аудієнції, присвяченої святому Йосифові.
Учасники загальних аудієнцій протягом кількох останніх місяців ближче пізнавали святого Йосифа. У середу 2 лютого 2022 року Папа Франциск поділився думками про «важливу статтю віри», що може «збагатити наше християнське життя» та встановити належним чином «наші взаємини зі святими та нашими померлими близькими». Йдеться про «сопричастя святих», пише Vatican News.
Основа нашої побожності
А розпочав Святіший Отець із зауваження про те, що іноді й християнство може «потрапити у форми побожності, які більше відображають язичницьку ментальність, ніж християнську». Фундаментальна відмінність полягає в тому, що «наша молитва та побожність вірного люду» ґрунтується не на упованні на людську істоту, зображення чи предмет, навіть якщо вони є священними. Навіть коли ми повністю ввіряємося заступництву якогось святого, також і Діви Марії, «наше уповання чогось варте лише з огляду на Христа». І той зв’язок, який поєднує нас із Ним і між собою, називається «сопричастям святих».
«Не святі чинять чуда, але лише Божа благодать, що діє через них», — наголосив Папа.
Спільність спасенних грішників
Далі Наступник святого Петра навів слова з Катехизму Католицької Церкви, які стверджують, що Церква і є «сопричастям святих». Це не означає, що «Церква зарезервована для досконалих», але що вона є «спільнотою спасенних грішників».
«Наша святість є плодом любові Бога, що виявилася в Христі, який освячує нас, полюбивши нас у нашій немічності та визволяючи нас із неї», — сказав Франциск. Він навів слова святого Павла про те, що ми формуємо одне тіло, головою якого є Христос, а ми — його члени. Й саме образ тіла допомагає зрозуміти, що означає бути пов’язаними з іншими в сопричасті: коли страждає один член тіла, то страждають всі члени, й так само, коли радіє.
Єдність, яка перевищує тілесну смерть
«Браття й дорогі сестри, радість і біль, які торкаються мого життя, стосуються всіх, так само як радість і біль, які торкають життя брата чи сестри, що поблизу, стосуються також мене. Не можу бути байдужим до інших, бо всі ми — в одному тілі, в сопричасті. В цьому сенсі також і гріх окремої особи завжди стосується всіх, і любов кожної окремої особи стосується всіх. З огляду на сопричастя святих, цієї єдності, кожен член Церкви глибоко поєднаний зі мною, і цей зв’язок такий сильний, що його не може розірвати навіть смерть», — наголосив Папа.
Сопричастя святих охоплює також тих, хто вже завершив земну мандрівку. Тому варто пам’ятати, що «у Христі ніхто ніколи не може нас насправді відокремити від тих, кого любимо»: змінюється лише «спосіб перебування разом».
Дружба як суть побожності до святих
Тож, підсумував Святіший Отець, подібно до того, як можемо встановити приязні стосунки з тими, хто поруч із нами на землі, такі самі стосунки можемо мати з тими, хто вже в небі. Й те, що ми називаємо побожністю, є вираженням цієї дружби, а ми знаємо, що «до приятеля завжди можемо звернутися, насамперед коли маємо труднощі й потребуємо допомоги». Зрештою, всі ми потребуємо друзів, і навіть Ісус мав своїх.
«Це саме завдяки сопричастю святих ми відчуваємо близькість святих, які є нашими покровителями через ім’я, яке ми маємо, з огляду на Церкву, до якої належимо, на місце, в якому живемо тощо. Чи якщо йдеться про особисту побожність. І саме цією довірою ми повинні керуватися, коли звертаємося до них у вирішальні моменти нашого життя», — сказав Папа. Він завершив роздуми молитвою, яку молиться кожного дня вже довгі роки:
«Славний патріарху святий Йосифе, завдяки твоїй силі неможливе стає можливим; поспіши мені на допомогу в ці хвилити труднощів і тривоги. Твоїй опіці доручаю серйозні та важкі ситуації, нехай за твоїм заступництвом вони щасливо вирішаться. Мій улюблений отче, на тебе в усьому покладаюся. Нехай ніхто не посміє сказати, що я даремно звертався до тебе, й оскільки ти можеш усе здобути в Ісуса та Марії, яви, що твоя доброта така ж велика, як і твоя могутність. Амінь».