Україна

Розпочався беатифікаційний процес єпископа Яна Ольшанського (доповнено)

Czytać po polsku

23 Лютого 2022, 13:15 1886

Сьогодні, 23 лютого, у 19 роковини смерті єпископа Яна Ольшанського, офіційно розпочався його беатифікаційний процес.

 

 

Поминальна Служба Божа у річницю смерті владики була відправлена у кафедральному соборі в Кам’янці-Подільському. Месу очолив ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський у співслужінні з єпископом-помічником Радославом Змітровичем та священниками, що приїхали з різних міст і сіл усієї Кам’янець-Подільської дієцезії.

 

Єпископ Леон Дубравський та єпископ Ян Ольшанський у каплиці курії Кам’янець-Подільської дієцезії. Архівне фото

 

На початку Меси ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський повідомив, що сьогодні розпочинається беатифікаційний процес єпископа Яна:

«Щороку збираємося 23 лютого, щоби вшанувати пам’ять єпископа Яна Ольшанського. Сьогодні — вже 19 річниця його відходу до вічності. На цій Месі особливо молимося, тому що розпочинаємо вже його беатифікаційний процес. Будемо збирати всі матеріали.  Щоби на нашій подільській землі був святий, який жив тут, коли були великі переслідування. Однак він служив тут, як священник і як єпископ. Будемо молитися і просити Бога про всі потрібні благодаті». Також за заступництвом єпископа Яна молилися за мир в Україні.

 

 

Проповідь виголосив ректор Вищої духовної семінарії в Городку о. Віктор Білоус.

«Дочекалися ми того моменту, коли Апостольський Престол дозволив нам називати святої пам’яті єпископа Яна Слугою Божим. Всього лиш 19 річниця смерті, а ми вже маємо Слугу Божого. В часових масштабах, якими живе Католицька Церква — це дуже короткий час, — розпочав свою проповідь священник і додав, що ми можемо цим пишатися, тішитися. «Здається, сумніву немає, що це була свята людина. В чому вимірюється святість? Найпростіший критерій — це Божі чесноти: віра, надія і любов. У ньому ці Божі чесноти світилися дуже яскраво».

Отець-ректор розповів, що пам’ятає багато моментів, коли єпископ Ян демонстрував свою віру. «Хто його зустрічав, хто з ним пересікався, хто дивися трішечки збоку, як він молився у каплиці — ми усі, на той час ми були семінаристами, і інші люди, які до нього приходили — навіть боялися “пробудити” його з того духовного захоплення, коли він усім собою якби поринав у Божу присутність. І ця його віра — скромна, і, водночас, глибока — захоплювала. І молода людина так собі думала: “Я теж так хочу”. Один зі священників так про це згадує: “Не раз можна було спостерігати як єпископ, стоячи на колінах, низько схиляється, закриває обличчя долонями, і ніби зникає, западає в себе. Тоді від нього променіє якесь духовне світло” … В єпископі Яні чітко демонструвалося, що це багатство внутрішнього життя — життя з Богом і в Бозі — дійсно було справжнім. Він цим дійсно жив, і ця справжня віра дійсно захоплює»

 

 

Отець Віктор розповів, як один хлопець, що хотів стати священником, приїхав до єпископа Яна, і той сказав йому: «Піди в каплицю, помолись перед Пресвятими Дарами, стань близько-близько до табернакулюма, і скажи Ісусу, що ти Його дуже любиш».

Отець Віктор згадав, як єпископ Ян часто повторював, що перший обов’язок священника — виконувати слова Христа: «перебувайте у Моїй любові», і сказав, що можна пригадати багато випадків, іноді кумедних, в яких яскраво виражалась любов єпископа Яна до людей, зокрема, до дітей, «а семінаристів він трактував як своїх дітей»

Як приклад надії єпископа Яна о. Віктор навів Службу Божу, відправлену 1 жовтня 1991 року — трохи більше ніж за місяць після проголошення незалежності України — під час якої єпископ Ян Ольшанський відновив діяльність дієцезіяльної духовної семінарії. 

«В цьому проявляється справжня надія, яка бачить наперед, дивиться за горизонт і бачить те, що для людей буде найкраще. Що було найбільш потрібне для усіх віруючих нашої дієцезії, а також України, як не присутність священників? Це ж вони є надією для усіх віруючих. Вони були надією також для єпископа Яна. Як багато він про це говорив і згадував! Згадував усім нам, семінаристам, згадував усім священникам, які приїжджали працювати з Польщі. Пам’ятаю, кожного разу, коли була Служба Божа тут, в Кам’янець-Подільській катедрі — особливо у Великий Четвер — він завжди присвячував дуже довгий час для того, щоби дякувати,  дякувати священникам з Польщі, Словаччини, Німеччини, які працювали у нас. І я пам’ятаю, як він казав: “Ви все залишили, залишили свій рідний край, залишили маму і тата, своїх братів і сестер і приїхали сюди, на Поділля. Велика, велика вам подяка”»

 

 

Отець Віктор згадав у своїй проповіді і комуністичні часи, коли «кожен священник був готовий, що у будь-який момент можуть прийти, забрати, вислати на Сибір чи в Казахстан. Кожний момент вони чекали, що це може бути останній момент. … Така свідомість — зараз ми можемо це краще розуміти, тому що живемо в напруженні війни і усвідомлюємо, що ось-ось може початись — що це може бути останній день, останній час, примушує людину робити якнайкраще те, що вона робить. Так, ніби робиш останній раз. І коли він (єпископ Ян Ольшанський — Прим. ред.) сповідав, то робив це ніби востаннє, коли говорив проповідь, то так, як хотів би передати людям усього Ісуса, передати усе найважливіше, передати те, чим він жив і що було для нього найважливіше — увесь скарб віри».

«Якщо ми дійсно вшановуємо єпископа Яна, якщо ми говоримо, що він — Слуга Божий і віримо в це, і переконані в цьому, то тоді його духовна спадщина може стати нашою духовною спадщиною і тоді ми зможемо наповнитись цим духом Божих чеснот, Божого життя, духом віри, любові, надії. Так хочеться, щоб наша Церква в Кам’янці-Подільському, наша Подільська Церква, наші парафії, наші священники, семінаристи, щоб віруючі були дійсно людьми віри, а віра була не тільки на словах, а була ділом справжньої любові. І так хочеться, щоб наша надія — терпелива надія — виходила поза межі тогочасного життя і проглядала у вічність, щоб світло вічності проливалось через нашу терпеливість, і щоб страх відходив десь в далечінь. І щоб ми бачили не стільки перешкоди і загрози, що є перед нами — чи війну, чи агресію — скільки прихід Бога в наше життя», — закінчив проповідь о. Віктор.

Наприкінці Меси єпископ Леон Дубравський зачитав Едикт про відкриття процесу беатифікації і канонізації Слуги Божого єп. Яна Ольшанського: «Маю за честь повідомити про відкриття процесу беатифікації і канонізації єпископа Яна Ольшанського».

 

 

 

Діти називали його «Червона шапочка»

Своїми свідченнями про Слугу Божого єпископа Яна Ольшанського поділилися о. В’ячеслав Грумницький, с. Олена Бись та пан Станіслав Нагорняк.

Настоятель парафії Святого Михаїла Архангела в Дунаївцях о  В’ячеслав Грумницький, відзначив три моменти, які, на його думку, найкраще  характеризували єпископа Яна. Перше, це його людяність, яка виражалась у батьківському ставленні до усіх вірних, священників, семінаристів, хлопців, яких він заохочував присвятити життя Ісусові Христу. Друге — це те, що у своєму священницькому житті він «був занурений у Христі і якби ототожнювався з Христом». Третє – це його життя молитвою і глибока пошана до того, що є святим. Як приклад цієї глибокої пошани, священник розповів про те, як владика Ян довго молився, лежачи хрестом на підлозі, за тих, хто розбив дарохранительницю і спаплюжив Пресвяті Дари. «Коли єп. Ян звершував Таїнства, передусім — Таїнство Євхаристії, — сказав о. В’ячеслав, — відчувалось, що він — знаряддя у Божих руках».

 

Єпископ Ян Ольшанський у каплиці курії Кам’янець-Подільської дієцезії. Архівне фото

 

Сестра Олена Бись розповіла, як у 80-ті роки минулого століття, в часи переслідувань, підлітки і молодь Маниковець, де о. Ян Ольшанський був настоятелем, завжди шукали нагоди  їздити з ним на парафії, особливо на відпусти. Його спокій та стійкість надихали молодь бути вірними Богу, зберігати віру та не боятися погроз влади. Його служіння в Маниківцях було тридцятьма роками перебування в тиші, самотності та на молитві. «Він був батьком для всіх – малих та старших. Дуже любив дітей та молодь та з ніжністю, лагідністю і турботою до них відносився. Вже в Кам’янці до нього часто приходили діти, які називали його “червоною шапочкою”. Коли він занедужав, ми забороняли їм приходити до нього, але він завжди радий був їх бачити, та мав для них цукерки. В ці моменти на думку приходили слова Ісуса: “Не забороняйте дітям приходити до Мене”», — згадувала с. Олена. «Останні рокі життя єпископ хворів, але ці страждання сприймав з великим смиренням. Можна багато казати про нашого великого пастиря, “нашу фортецю”. Але хочеться сказати тільки одне: він був надзвичайною людиною у звичайних справах».

Про те, яке місце в житті Яна Ольшанського займала молитва, розповів органіст кафедрального собору пан Станіслав Нагорняк, який знав владику ще з підліткового віку: «У без п’ятнадцяти сім він йшов у храм на молитву. Після Служби Божої ми їхали кудись далеко – їздили по цілій Хмельницькій області. Дорогою  туди – сто кілометрів Розарію. Дорогою назад – Вечірня та знову Розарій. … Часто—  молився за нові покликання до священства». Пан Станіслав розповів, що владика Ян завжди був уважний до дітей і молоді, а ще до того, як став єпископом (а це були радянські часи), не боявся заохочувати батьків приводити дітей до храму.

 

 

Як раніше розповідав CREDO постулатор беатифікаційного процесу о. Олександр Халаїм, ми сьогодні потребуємо таких свідків віри, яким був Ян Ольшанський: «Він був батьком для всіх, і не просто так написано на його могильній плиті слова “Pasterz i twierdza” (Пастир і фортеця), бо він завжди був і надалі залишається пастирем для багатьох священиків і мирян, та фундаментом, на якому має будуватися наша Церква. Ми потребуємо святих, які жили серед нас і своїм життям показували, що святість можливо осягнути кожному».

 

 

Читайте також:
​​12 цікавих фактів із життя Яна Ольшанського

 

 

Довідка CREDO


Єпископ Ян Ольшанський народився 14 січня 1919 р. у с. Гута Бродська в околицях міста Броди Тернопільської області.

В сім років був записаний до школи, а після її закінчення здав іспити до гімназії в Бродах, яку закінчив у 1938 році. В цьому ж році вступив до Метрополітальної Вищої Духовної Семінарії у Львові, яку закінчив у 1942 році і прийняв сан священика з рук архиєпископа Болеслава Твардовського.

Першою парафією, де Ян Ольшанський працював вікарієм, була Качанівка, що знаходилася біля давнього польсько-радянського кордону. Потім, адміністратор Кам’янець-Подільської дієцезії о. Адольф Кукурудзінський, за згодою Архієпископа Митрополити Львівського Болеслава Твардовського, запросив його до своєї дієцезії і призначив адміністратором парафії у Городку (Хмельниччина), одночасно віддаючи під душпастирську опіку ще ряд сусідніх парафій (Фельштин, Кутківці, Купин, Сатанів, Ярмолинці).

Після двох років праці у Городку політична ситуація змусила о. Яна Ольшанського до переїзду у Львів, де він виконував обов’язки вікарія при Кафедральному Соборі та храмі Сніжної Богородиці. Після двох років праці у Львові о. Ян Ольшанський знову повернувся в Городок, де працював до 1959 року. У цьому ж році комуністична влада позбавила його права виконувати душпастирську роботу. Однак, після невеликої перерви, отець Ян Ольшанський знову отримав дозвіл на працю у віддаленому від більших осередків селі Маниківці, де у важких умовах працював до 1991 року.

16 січня 1991 р. Святіший Отець Папа Римський Йоан Павло ІІ призначив о. Яна Ольшанського єпископом відновленої Кам’янець-Подільської дієцезії. Під опіку єпископа Яна увійшла територія 8 адміністраційних округів південної частини України. Завдяки його зусиллям було створено душпастирські осередки, які пізніше слугувати ґрунтом для створення двох інших дієцезій. У Кам’янець-Подільській дієцезії Його Преосвященство єпископ Ян Ольшанський створив Вищу Духовну Семінарію і відновив діяльність понад 200 парафій.

4 травня 2002 року Святіший Отець Йоан Павло ІІ прийняв прохання єп. Яна Ольшанського про звільнення з посади керуючого єпископа Кам’янець-Подільською дієцезією. Однак, він і надалі залишився пов’язаний з дієцезією — порадою, молитвою та терпінням.

Єп. Ян Ольшанський помер 23 лютого 2003 року, на шістдесятому році священства. Похований у крипті кафедрального собору.

23 лютого 2019 року розпочато збір матеріалів для беатифікаційного процесу єпископа Яна Ольшанського.

 

Єпископ Ян Ольшанський та святий Папа Йоан Павло ІІ

 
 
Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Інші статті за темами

← Натисни «Подобається», аби читати CREDO в Facebook

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Ми працюємо завдяки вашій підтримці
Шановні читачі, CREDO — некомерційна структура, що живе на пожертви добродіїв. Ваші гроші йдуть на оплату сервера, технічне обслуговування, роботу веб-майстра та гонорари фахівців.

Наші реквізити:

monobank: 5375 4141 1230 7557

Інші способи підтримати CREDO: (Натиснути на цей напис)

Підтримайте фінансово. Щиро дякуємо!
Напишіть новину на CREDO
Якщо ви маєте що розказати, але початківець у журналістиці, і хочете, щоб про цікаву подію, очевидцем якої ви стали, дізналося якнайбільше людей, можете спробувати свої сили у написанні новин та створенні фоторепортажів на CREDO.

Поля відмічені * обов'язкові для заповнення.

[recaptcha]

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам:

The Coolest compilation of onlyfans porn tapes on PornSOK.com Immediate Unity