Через протести і занепокоєння українських католиків та Посольства України при Святому Престолі текст роздумів XIII стояння Хресної Дороги в Колізеї на тему війни в Україні був повністю змінений. Замість цього вірним запропонували помолитися у мовчанні про мир у всьому світі.
Як і було оголошено заздалегідь, під час ХІІІ стояння хрест спільно тримали росіянка і українка, що разом працюють в італійському госпісі. Це рішення викликало різку та бурхливу реакцію в українському суспільстві, як у середовищі вірян, так і серед ієрархів і політиків — зокрема, свою позицію висловили Апостольський Нунцій в Україні Вісвальдас Кульбокас, єпископ-ординарій Київсько-Житомирської дієцезії Віталій Кривицький, глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук і посол України у Ватикані Андрій Юраш.
Попри гостру критику, у Ватикані вирішили не скасовувати свого задуму, як про це просили в Україні. Через це українські католицькі медіа відмовилися від трансляції Хресної Дороги. Однак певних змін сценарій все ж зазнав: Vatican News повідомляє, що замість тексту роздумів, запланованого до цього стояння і оприлюдненого заздалегідь, вірним запропонували помолитися у мовчанні за мир у всьому світі.
«Перед обличчям смерті мовчання є красномовнішим від слів. Тож зупинімося в молитовній тиші і нехай кожен у своєму серці помолиться за мир у всьому світі», — так прозвучав заклик до молитви, після чого над площею запанувала тиша.
Нагадаємо, що запланований текст спочатку мав звучати так: «Навколо – смерть. Здається, що життя втрачає цінність. Все змінюється через лічені секунди. Існування, перебіг днів, безтурботний зимовий сніг, забирання дітей зі школи, робота, обійми, дружба… все. Несподівано все втрачає цінність. “Де Ти, Господи? Де Ти сховався? Ми хочемо свого колишнього життя. Чому все це? Якою є наша провина? Чому Ти нас покинув? Чому Ти покинув наші народи? Чому Ти в такий спосіб розділив наші сім’ї? Чому ми втратили бажання мріяти та жити? Чому наші землі стали такими ж темними, як Голгота?” У нас не залишилося сліз. Гнів поступився місцем зневірі. Ми знаємо, що Ти нас любиш, Господи, але ми не відчуваємо цієї любові, й це доводить нас до відчаю. Прокидаємося вранці й протягом кількох секунд почуваємося щасливими, але відразу згадуємо про те, наскільки важко буде примиритися. Господи, де Ти? Промов серед мовчання смерті та поділів і навчи нас творити мир, бути братами й сестри, відбудувати те, що бомби хотіли би знищити».