Учні на морі

Роздуми до Слова Божого на суботу ІІ Великоднього тижня

Невипадково епізод з учнями на морі слідує відразу після опису помноження хліба. Ми потребуємо поживи, щоб переплисти на «той бік», тобто — до Божого Царства. Потребуємо поживи, щоб мати силу противитися «вітрам» (течіям, моді, нав’язаному мисленню, підсвідомим впливам) цього світу. Подібно як манна була поживою для Ізрáїля, щоб Вибраний народ міг іти через пустиню; як коржик був підкріпленням пророка Іллі на шляху до гори Хорив; як хліб для п’ятьох тисяч чоловік, які пішли за Спасителем, щоб не ослабли у дорозі, — так для нас є Тіло і Кров Господа в паломництві до Вічної Вітчизни.

Коли ми споживаємо Святе Причастя і єднаємося з нашим Господом, Його присутність супроводжує і захищає нас також і після Євхаристії, там, куди ми прямуємо. Послухаймо вчення Церкви:

ККЦ 1344: Так Божий народ у своєму паломництві, від одної євхаристійної відправи до іншої, звіщаючи Пасхальну містерію Ісуса «аж доки Він не прийде» (1 Кор 11,26), наближається «вузькою дорогою Хреста» (II Ватиканський Собор, Декр. « Ad gentes», 1) до небесного бенкету, коли всі вибрані сядуть до трапези Царства.

Євхаристія дає міць жити пасхальною тайною і навіть серед мороку смерті радіти присутності воскреслого Господа: «Він же каже їм: Це Я, не бійтеся! Вони хотіли взяти Його до човна, а тим часом човен пристав до берега, куди вони прямували».