В Мілані (Італія) відбулись урочисті проголошення двох нових блаженних Католицької Церкви — мирянки Арміди Бареллі та священика Маріо Чічері.
Вони відзначилися святістю життя в першій половині ХІХ сторіччя саме в Міланській архідієцезії, повідомляє Vatican News.
Міланська архідієцезія урочисто святкує дві беатифікації. Блаженною проголошено мирянку Арміду Бареллі, співзасновницю Католицького університету Пресвятого Серця, визначну церковну та громадську діячку першої половини ХІХ сторіччя, та дієцезіяльного священика Маріо Чічері — утішителя хворих і переслідуваних за часів Другої світової війни.
Урочисту церемонію беатифікації, що відбулась у суботу 30 квітня 2022 р., провів від імені Святішого Отця кардинал Марчелло Семераро, префект Конгрегації в справах канонізацій. У беатифікаційній Святій Месі співслужив міланський архієпископ-митрополит Маріо Енріко Дельпіні.
Кардинал Семераро, говорячи про цих нових блаженних, на перший погляд — таких відмінних один від одного, зазначив: святість проявляється і в людях смиренних і прихованих — а таким був блаженний Маріо Чічері, — і у відомих та публічних, якою була Арміда Бареллі. Цитуючи св. Франциска Сальського, він підкреслив, що «Церква — це сад, оздоблений незліченним розмаїттям барвистих квітів; потрібно, щоб вони були різного розміру, забарвлення, запаху». Святість нових блаженних тепер офіційно визнана, щоб поширюватися по всій Церкві та в усьому світі.
Блаженна Арміда — покликання до святості в мирянському житті
Співзасновниця Католицького університету Пресвятого Серця, визначна церковна та громадська діячка Арміда Бареллі народилась 1 грудня 1882 року в Мілані, в дуже заможній сім’ї. Високоосвічена, розумна, жвава і красива дівчина отримувала чимало пропозицій вийти заміж. Але Іда, як її ласкаво називали, була впевнена, що на неї чекає інший життєвий шлях, — хоч і не відчувала покликання до чернечого життя. Переламним моментом, який вирішив її майбутню долю, стала зустріч у 1910 році з енергійним священиком-францисканцем Аґостіно Джемеллі. Він став її духовним наставником. Під його впливом Арміда вступила до Францисканського Ордену Світських і з великим завзяттям включилася в апостольську та громадську діяльність.
Відзначаючись неабиякими організаторськими здібностями, вона створила в Італії молодіжну жіночу гілку організації «Католицька Акція», що незабаром згуртувала понад мільйон молодих жінок. Разом з о. Джемеллі заснувала Товариство мирянок-католичок, яке згодом отримало статус Світського інституту місіонерок від царювання Ісуса Христа. Арміда стала співзасновницею Католицького університету Пресвятого Серця в Мілані, заснувала Товариство друзів католицького університету, а також на її прохання папа Пій ХІ заснував Національний день католицького університету. Завдяки її значному внескові 1948 року італійським жінкам було надано виборче право.
Серед неймовірно різноманітної та невпинної діяльності великим ударом для Арміди стала в 1949 році важка, невиліковна хвороба, що швидко прогресувала. Поки вона могла — з усією енергією зосереджувалась на найближчій до неї ділянці: медичному факультеті Римського католицького університету. Тепер це всесвітньо відома клініка імені о. Аґостіно Джемеллі.
Арміда Бареллі з о. Аґостіно Джемеллі, 1926 р.
З часом хвороба знерухомила її праву руку і майже позбавила голосу. Арміда Бареллі відійшла по вічну нагороду в урочистість Внебовзяття Пресвятої Богородиці, 15 серпня 1952 року, у віці 70-ти років.
Беатифікаційний процес на місцевому рівні розпочався 1960 року, а 2007 року папа Бенедикт ХVІ затвердив декрет про героїчність її чеснот. Шлях до беатифікації Арміди Бареллі відкрило чудо зцілення жінки, яка 1989 року внаслідок автомобільної аварії зазнала великих тілесних ушкоджень і довгий час перебувала в комі.
Маріо Чічері — утішитель хворих, нужденних і переслідуваних
Разом з Армідою Бареллі 30 квітня 2022 року в Мілані був проголошений блаженним дієцезіяльний священник о. Маріо Чічері. Все його недовге життя пройшло в Міланській архідієцезії. Він помер наприкінці Другої світової війни від ран, отриманих у ДТП.
Маріо Чічері народився 8 вересня 1900 року в місцевості Ведуджо поблизу Мілана в небагатій селянській родині, яка виховувала 19 дітей: шестеро своїх і тринадцятеро — покійного двоюрідного брата. Родина була дуже численною і водночас глибоко побожною, що позначилось на подальшому житті Маріо та його покликанні до священства. На побожного хлопчика звернув увагу місцевий настоятель і спрямував його до духовної семінарії. 14 червня 1924 року Маріо прийняв ієрейські свячення й був призначений до Брентани, де пройшло все його священницьке служіння.
Дон Маріо був дуже ревним священником, дбав про духовне життя своїх парафіян, а особливим предметом його турботи були хворі, зокрема найбідніші. Часто за власні гроші від купував їм їжу та дрова, нерідко сам доглядав хворих. У часи Другої світової війни робив усе можливе, щоб духовно й матеріально підтримати вірних.
9 лютого 1945 року о. Маріо на велосипеді прямував до одного з сусідніх містечок, щоб висповідати хворого. В нього в’їхав двоколісний візок, а водій залишив його лежати, стікаючи кров’ю. Коли о. Маріо привезли до лікарні, парафіяни поспішили здати кров, щоб його врятувати. Але, після майже двох місяців великих страждань, о. Маріо Чічері помер в ореолі святості, 4 квітня 1945 року.
Беатифікаційний процес розпочався 2003 року, а 1 грудня 2016 року Папа Франциск підписав декрет про героїчність його чеснот. Шлях до його беатифікації відкрило чудо зцілення маленької дівчинки, Рафаелли Ді Ґріґолі, ураженої невиліковною вродженою хворобою. Чудо сталося 1975 року. Дівчинка перенесла кілька хірургічних втручань і, здавалось, не було надії на видужання. Проте внаслідок благальних молитов про заступництва о. Маріо Чічері вона видужала.
фінансово.
Щиро дякуємо!
