Кілька днів тому з’явилась інформація про знищення російськими військами храму Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в селі Киселівці на Миколаївщині.
Селище Киселівка, що розташоване за 55 км від Миколаєва, від березня 2022 р. постійно перебуває під обстрілами російських сил.
Святинею, що була знищена бомбардуванням, опікувалися отці-христусовці. Про втрату повідомив на своїй сторінці у Фейсбуку о. Ярослав Гіжицький TChr.
Храм, який опинився просто на лінії фронту, був зруйнований внаслідок обстрілу 2 травня 2022 р.
Село заснували у 30 роках ХІХ століття переважно переселенці-католики з польських, литовських та білоруських земель, які опинились тут не з власної волі, а за царським указом. Воно звалося Поляцьке, а 1905 р. його перейменували на Киселівку — на честь тодішнього міністра державного майна Павла Кисельова. Тут проживало понад 1200 мешканців.
Невелика мурована каплиця була зведена 1852 р., освячена 1897 р. До більшовицького жовтневого перевороту парафія налічувала 1360 вірян із Киселівки та навколишніх хуторів. Храм уцілів після двох світових воєн і комуністичного режиму. Радянська влада перетворила його на склад добрив, а потім — на приміщення для сільськогосподарських машин місцевого колгоспу. 1990 року будівлю повернули вірянам. Отці ордену Товариства Христового (христусовці) відремонтували святиню. 2013 року костел освятив єпископ Броніслав Бернацький.
На запитання CREDO відповів о. Олександр Рєпін TChr, настоятель парафії св. Йосифа в Миколаєві, який опікувався спільнотою в Киселівці.
Село на лінії фронту
Священник розповів, що за час повномасштабної війни селище фактично повністю знищене, майже всі місцеві мешканці виїхали.
«Сьогодні в Киселівці тривають воєнні дії. В самому селі — наші військові, а за селом — російські окупанти, і вони постійно накривають артилерійським вогнем це село, в якому стояв храм. Зараз туди не можна приїхати, його не можна оглянути, бо туди нікого не пускають», — розповів о. Олександр.
У селі залишилося кілька родин, зокрема й парафіяни, які ховаються в укриттях, — це ті селяни, які не хочуть виїжджати. «Це старші люди, бо молоді вже повиїжджали. Дві родини живуть зараз у мене, в Миколаєві; вони евакуювалися і, на жаль, не можуть зараз туди повернутися. Деякі родини вже не мають куди повертатися, тому що хат уже немає — розбомбили», — продовжує отець.
Храм Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Киселівці
Село називалося колись Поляцьке, цей храм побудували поляки, які були туди переселені ще за часів Катерини ІІ, тож багато киселівських сімей мають польське походження. 2013 року отці-христусовці цей храм відбудували, він був освячений. «Це був гарний, чудовий храм», — згадує священник.
Костел спочатку обстріляли, а кілька днів тому в нього влучили снаряди; він зайнявся і згорів повністю. «Не знаю, чи щось залишилося, — там старі стіни, метрової товщини; можливо, вціліли, якщо далі не будуть бити просто по стінах. А так — храм повністю вигорів».
До війни парафіян, які ходили на Божу Службу, було до 30 чоловік. Це місцеві мешканці, які мають польське походження або походять із заходу України.
«Це моя “доїзна” парафія, я приїжджав туди у неділі та свята. Раніше — наскільки міг, бо дорога туди була непроїзна; а нещодавно її відремонтували і можна було нормально й швидше добратися до села. Зі мною з Миколаєва приїздила також наша органістка, Олена. В храмі був хороший новий електричний орган на три мануали, який ми отримали з Німеччини. Гарні ікони були. Наш храм був перлиною села, це найдавніша його будівля. Його не включали в пам’ятки архітектури тільки тому, що до 1990 р. там був зерновий склад, у який його перетворила радянська влада. Храм допомагала відновлювати Польща, а також парафії нашого згромадження, отців-христусовців, по всьому світу».
Христусовці в Україні
Сьогодні священники Товариства Христового працюють у Донецьку, Кам’янці-Подільському та Миколаєві. В Україні зараз служать шестеро священників. Із Донецька настоятель виїхав ще перед війною. На сьогодні парафію в Донецьку обслуговують греко-католики. Вони мають дозвіл єпископів обох конфесій на відправу латинської Меси.
Миколаїв
«Учора (4 травня) було дуже “голосно”, прилітало в центр, тобто неподалік нашого храму. Бомбили касетними снарядами, які мають велику площу враження, і розраховані на те, щоби знищити якнайбільше людей, але руйнувань майже не завдають. Сьогодні вранці теж щось прилетіло недалеко. Стріляють зі “Смерчів”, із Цюрупинська (зараз, від 2016 р., — Олешки), з Херсонської області; росіяни стоять за Дніпром і стріляють по нас. Ці снаряди летять 2‑3 хвилини, тому їх неможливо перехопити. У нас навіть не вмикають сирену, щоб люди не виходили на вулицю, бо коли сирена, люди йдуть у сховище й може бути небезпечніше, ніж коли вони залишаються вдома, може бути більше жертв. Ми отримуємо попередження від місцевої влади: “Не виходьте на вулицю, залишайтеся вдома, відійдіть подалі від вікон” тощо, щоб людей не поранило осколками».
Зараз з о. Олександром на парафії перебувають 10 чоловік, дві родини з Киселівки. «Відправляємо Святу Месу вранці, якщо немає обстрілу, — в храмі, а ввечері — в нашому парафіяльному домі, в сховищі у підвалі. Також постійно протягом дня збираємося на молитву».
Священник розповів, що у місті проблеми з водою — водогін не діє вже третій тиждень. Зараз міська влада робить скважини і очисні споруди, але ще треба трохи зачекати, поки їх запустять. Поки що привозять технічну воду, а питну можна купити. «За три тижні ми вже пристосувалися до економії води, але зараз почнеться спека — і шкода рослин, які є у нас на подвір’ї, їх теж треба поливати, бо загинуть», — каже о. Олександр.
Довідка:
Товариство Христове для польської діаспори за кордоном (лат. Societas Christi pro Emigrantibus Polonis) — христусовці (SChr, TChr) — чернече згромадження папського права, членами якої є священики та брати, що складають обітниці чистоти, бідності та послуху. Згромадження засноване 8 вересня 1932 р. польським кардиналом Августом Глондом. Христусовці працюють у 20 країнах світу, зокрема в Україні.
Фото: о.Ярослав Гіжицький