Коли йдеться про наклеп, Католицька Церква дотримується вчення Христа, прагнучи захистити гідність кожної особи.
Катехизм Католицької Церкви відносить наклеп до гріха проти Восьмої заповіді. «Учні Христа “одягнулися в нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди”. “Відкинувши брехню”, вони мають “залишити всяку злобу й усякий підступ, лицемірство, заздрість і всілякі обмови”. Фальшиве свідчення і кривоприсяга. Висловлене публічно слово, що суперечить правді, набирає особливої ваги. Перед судом воно стає фальшивим свідченням. Висловлене під присягою, воно є кривоприсягою. Така поведінка стає причиною або засудження невинного, або оправдання винуватого, або збільшення покарання, яке накладається на обвинуваченого. Вона поважно ускладнює виконання справедливості і слушність вироку, виданого суддями» (ККЦ, 2475-2476).
Ця Божа заповідь охоплює найрізноманітніші образи людської гідності та стоїть на захисті репутації людини.
«Пошанування доброго імені людини забороняє всякий вчинок і слово, які здатні заподіяти їм шкоду. Провиняється:
— нерозважливим судженням, хто навіть мовчазно без достатніх на це підстав вірить у моральні вади ближнього;
— обмовою, хто без об’єктивно важливої причини виявляє перед людьми, які цього не знають, вади та провини іншого;
— наклепом, хто словами, які суперечать правді, шкодить доброму імені інших і дає нагоду до фальшивого осуду їх» (ККЦ, 2477).
Катехизм також наголошує: «Обмова та наклепи знищують добре ім’я і честь ближнього. Честь є суспільним свідченням гідності людини, і кожен має природне право на честь, добре ім’я і пошану. Так, обмова та наклепи порушують чесноту справедливості і любові» (ККЦ, 2479).
Але у той самий час Катехизм зазначає, що можуть існувати об’єктивно вагомі причини для публічного викриття вад людини. Це непросто розшифрувати, бо у більшості випадків ми не повинні публічно вказувати на чужі недоліки. Навіть сам Ісус просив нас спробувати вирішити суперечку приватно, перш ніж звертатися до суду: «А коли брат твій завинить супроти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав брата твого. Коли ж він не послухає тебе, візьми з собою ще одного або двох, щоб усяка справа вирішувалася на слово двох або трьох свідків. І коли він не схоче слухати їх, скажи Церкві; коли ж не схоче слухати й Церкви, нехай буде для тебе як поганин і митар» (Мт 18, 15-17).
Проте навіть у цьому випадку Ісус пропонує нам звернутися до Церкви по допомогу у вирішенні проблеми, а не намагатися вирішити її публічно. Наклеп — це серйозний гріх, який суперечить Божим заповідям, і найкращий спосіб вирішити такий конфлікт — зробити це приватно, подалі від очей громадськості.