«Радуйся, Пані, Царице Найсвятіша» — цими словами св. Франциск розпочинає одну зі своїх молитов прослави Марії.
Добігає кінця травень — місяць, коли вся Церква вшановує Діву Марію. Варто на хвилинку заглибитися в духовність і побожність святого Франциска до Матері Божої. Знаний багатьом Бідачина з Ассізі виражав свою любов до Матері Божої в таких трьох аспектах.
Перший — це те, що Франциск відбудував в Ассізі кілька маленьких храмів власноруч. Одним із перших була капличка Порціункули, поблизу його рідного міста. Цим жестом наш Засновник виражає свою любов і пошану до Марії — яку, зрештою, назвав Матір’ю і Головою цілого Ордену Братів Менших.
Другим аспектом вираження любові до Марії стала його молитва. Франциск прагнув перебувати в постійному контакті й діалозі з Богородицею. Святий Бідачина залишив нам багато молитов до Матері Божої, які сам уклав та постійно ними молився, практикуючи на щодень. Саме ці молитви є вираженням глибини його душі та розуму, виразом його побожності, любові і взаємин із Марією. Більше того, Франциск не обмежувався суботою чи Марійними урочистостями, щоби віддати Їй шану, а прагнув, щоб усі брати щоденно зверталися до Матері Спасителя і підтримували контакт із нею — що триває і донині в кожній францисканській спільноті.
Третім аспектом вираження любові Франциска були найрізноманітніші форми побожності. Однією з них був сорокаденний піст перед урочистістю Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. Святий з Ассізі найбільше полюбив саме цю урочистість і встановив для братів такий піст, щоб добре приготуватися в молитві.
Як можна побачити, ці три аспекти марійної побожності у святого Франциска — молитва, піст, відбудова капличок — можуть бути для нас чимось досконалим, що можемо наслідувати. Молитва до Матері Божої, у францисканському розумінні, це не лише прибігання до Неї в наших труднощах, потребах, слабкостях… Це передусім перебування з Марією в неустанних стосунках і любові як до власної Матері та Заступниці.
Молімося до Марії разом зі святим Франциском!
Радуйся, Свята Пані, Царице Найсвятіша,
Богородице Діво, Ти, що стала Церквою!
Тебе вибрав Пресвятий Отець небесний
і освятив Найсвятішим улюбленим своїм Сином
і Утішителем Духом.
У Тобі була і зберігається вся повнота благодаті
та усе благо.
Радуйся, Його Палаце.
Радуйся, Його Кивоте.
Радуйся, Його Доме.
Радуйся, Його Шато.
Радуйся, Його Слугине.
Радуйся, Його Мати.
І ви, усі святі чесноти, що благодаттю і просвітленням Святого Духа розливаєтесь у серцях вірних, щоб із невірних зробити їх вірними Богу.
Однією з основних рис францисканської духовності є культ (у значенні «глибока пошана») Пресвятої Діви Марії. Святий Франциск вибрав Пресвяту Діву Марію Покровителькою та опікункою і наказував віддавати Їй особливу пошану. У «Квітках Франциска» ми також зустрічаємося з порадою братам: «Наказую усім моїм братам, які є зараз і будуть у майбутньому, завжди ЇЇ прославляти і шанувати на всіх дорогах і усіляко, як тільки можуть і сприймати її з найвищою пошаною та відданням. Я також прагну, щоб ви були ЇЇ вірними слугами».
Аналізуючи молитву св Франциска до Пресвятої Діви, бачимо, що його побожність до Марії не має сентиментальності, але відзначається глибокою вірою в Божий план Спасіння через Марію. Франциск згадує Марію тільки в контексті Її стосунків із Пресвятою Трійцею. Він величає Богородицю титулами: «Донько та Слугине Отця Небесного, Мати нашого Господа Пресвятого Ісуса Христа, Улюблена Духом Святим, Обручнице Духа Святого».
Найкращою формою побожності до Пресвятої Діви Марії є впевненість в отриманні благодаті за Її посередництвом.
Особливо Франциск прагнув бути таким вбогим, як Марія. У заповіті, який він залишив сестрам св. Клари, пише: «Я прагну наслідувати життя та вбогість нашого Найвищого Господа Ісуса Христа і Його Пресвятої Матері». У кожному вбогому Франциск бачив Сина Марії, вбогої Діви, і обдаровував його такими почуттями, якими Марія оточувала свого Сина (2 Чел, 83).
Пошана до Марії може мати різні прояви: чи через участь у молитвах за Її заступництвом, чи через відправи — читання літаній або новенн до Богородиці перед Її статуями, вшанування ікон з Її зображеннями; чи через паломництво до санктуаріїв Божої Матері тощо. Пошану, честь і славу Богородиці віддаємо через складання в Її лагідні материнські руки усіх своїх життєвих справ, проблем і турбот. Регула ФОС підкреслює, що наша молитва до Марії має бути живою і повною довіри. «Треба остерігатися, щоб вона (молитва) не була сентиментальною (повною зайвих емоцій) або ще гірше — механічною» (В. Фрезза, «Євангелічна форма життя»)
Насамперед усе прославлення, всю честь і славу належить віддавати Марії, особливо звертаючи увагу на ті чесноти, якими так щедро наділив Її Бог. Але робити це треба для того, щоб, захопившись цими чеснотами, забажати бути подібними до Богородиці в усьому.
(З формаційних матеріалів для новіціату Францисканського Ордену Світських, цит. за: OFS Ukraine)
фінансово.
Щиро дякуємо!
