Святий Йоан Золотоустий заохочував людей, які каються, подивитись на сповідь з іншої перспективи для того, щоби допомогти їм подолати почуття сорому.
Часто ми маємо спокусу сприймати Таїнство Покаяння радше як процедуру осуду: Господь гнівно спостерігає за нами та готується вразити нас декількома вогняними блискавицями із Неба.
Якщо ми приймемо цю точку зору, навіть лише підсвідомо – то, звичайно, що це спровокує сильне почуття сорому за наші вчинки.
Саме по собі почуття сорому не є негативною емоцією, адже воно пробуджує жаль через вчинені гріхи. Проте ми можемо дозволити сорому взяти верх над нашими думками і навіть перешкодити нам піти до сповіді. Якщо ми думаємо, що Бог злиться на нас, то можемо навіть боятися цього Таїнства.
Святий Йоан Золотоустий розумів це, дуже поширене ще у IV столітті, почуття, тому написав звернення до всіх, хто хоче приступити до сповіді — щоби ми подивилися на це Таїнство з іншої сторони,
«Не соромтеся піти до священника тому, що ви згрішили, якраз навпаки – саме тому і йдіть!
Адже ніхто не скаже: «Я не піду до лікаря і не прийматиму ліків тому, що у мене виразка; зовсім навпаки – хвороба якраз є тією причиною, через яку потрібно звертатися до лікаря та приймати ліки.
Ми (священники) добре знаємо, як прощати, адже й самі схильні до гріха. Саме тому Господь не дав нам ангелів за лікарів, ані не послав Гавриїла вести Його отару; але у самому стаді Він обрав пастухів, з-поміж овець Він призначив лідера, який прощатиме своїх послідовників, і, пам’ятаючи про власні гріхи, не засуджуватиме членів отари».
Ключ до розуміння Таїнства Покаяння полягає у порівнянні її з візитом до лікаря, «лікаря нашої душі».
Для деяких людей таке ототожнення може теж виявитися не надто приємним, адже дехто боїться і лікарів. Але ніхто не заперечить того факту, що коли ми фізично хворі або пораненні, то нам потрібно звернутися до лікаря. Лікар – це не наш ворог, а наш захисник, який показує нам шлях до одужання.
Тому, якщо сприймати священника, як «лікаря душ», то можна зменшити почуття страху або сорому. Прихід до сповідальниці – те саме, що вхід до кабінету лікаря. Переступивши його поріг, ви розказуєте йому про всі сфери свого життя, коли ви були поранені, про гріхи, які мучать вашу душу. Священник є «спеціалістом», який, вимовляючи слова прощення, запрошує «Божественного лікаря», щоби той Своїми ніжними руками видалив виразки з нашої душі.
Так, не завжди є легко та безболісно визнавати свої гріхи, але це той спосіб, у який діє душевна «медицина». Які б страждання ми не переживали перед сповіддю, після неї отримуємо прощення і наша душа стає абсолютно чистою, а отже ми можемо знову почати свій шлях до святості.
Сповідь – це прекрасне Таїнство, якщо ми тільки маємо здатність бачити це.
фінансово.
Щиро дякуємо!
