10 причин перестати боятися

Одні люди зібрали що мали і опинилися поза різними кордонами, а мене паралізує страх при навіть найменшому рішенні. Не можу зрушитися з місця! Може, життя дає нагоду змінити «все», яке давно хотілося змінити, але в мені надалі повно «але»…

Як узгодити свою тривогу з Божим закликом «Не бійся»? Хтось порахував, що в Біблії це словосполучення з’являється 365 разів — так, ніби Бог щодня казав нам облишити свої страхи. Здоровішим є стати перед викликом навіть поганого вибору, аніж хворобливо пережовувати рішення — і ні до чого не прийти в підсумку.

Нижче наведені підстави перестати боятися, звісно, стосуються тих, хто достатньо міцний і здоровий нервово та психічно, не постраждав від війни безпосередньо, і може «взяти себе в руки» без допомоги профільних спеціалістів.

Отже, які є причини, щоб перестати жити у страхах?

1.Страх перед страхом

Думки про невідоме майбутнє природно наповнюють нас неспокоєм. У разі невдачі завжди можна глибоко вдихнути, видихнути, змінити напрямок руху і спробувати діяти інакше.

Головне — цей глибокий вдих і видих. Я працюю з жінками, і часто бачу, що навіть коли вони усвідомлюють незручність і некорисність певних ситуацій, то воліють відкладати рішення, раціоналізувати брак відваги чи втікати у мрії. Страх перед змінами робить так, що вони вибирають рутину і повторюваність.

Зміни і повторюваність — це сходинки. Неможливо жити в постійних змінах і неможливо «відсидітися» у сталій повторюваності. Потрібно зважитися на серйозну зміну, а потім стабілізувати перебування в ній — до наступної сходинки. Не треба боятися самого страху зробити крок.

2.Страх — це гальмо

Якщо ми стоїмо перед якоюсь зміною, яку навіть визнаємо корисною, то це не завжди супроводжується захватом. Навіть коли ми дістаємо від долі неймовірний за стандартних обставин шанс, настрій може не покращитися, а зіпсуватися. Переляк, сум’яття, в голові — галоп думок, інколи аж до шоку чи істерики. Панічні атаки. Перестраховування. Прагнення відкладати і зволікати… навіть те, що найліпше!

3.Страх з’являється при виході поза зону комфорту

Я би додала — поза те, що вам тільки здається зоною комфорту.

Те, що закріплюється, перестає розвиватися. Часто це пусті, безплідні старання «за звичкою». Вони дестабілізують замість стабілізувати, і це підступне. Ми починаємо бути роздратованими. Або надто ризиковано кермуємо автомобілем, або маємо порушення сну, або ще з’являються психосоматичні захворювання. Такий стан легко приписати перевтомі. А це можуть бути прояви «заморожених» рішень, відчуття нереалізованості чи замаскованої гіркоти і розчарування.

Ми відчуваємо потребу змін — але страх нас стримує, він діє як «електричний пастух», огорожа під струмом. Застерігає: не йди туди, де трава виглядає зеленішою! Але, власне кажучи, чому б туди не піти?

4.Не дай себе зупинити!

Головна помилка — зволікання: може, я впораюся з цим страхом, може, я буду менше боятися, стану сильнішою, і тоді вже нарешті почну щось змінювати. Тим часом ідеться про те, щоб діяти попри страх. Не чекати, поки він повністю згасне. Бо він може не згаснути ніколи. З ним доведеться навчитися жити, як зі старим переламом, який все ж таки загоївся, хоч і ніде не зник.

5.Прийми свій страх

Зміни завжди супроводжуються емоціями. Ці емоції не завжди нас зміцнюють. Часто — ослаблюють. Ми не маємо впливу на те, що відчуваємо, але на те, що робимо, то вже так! Важливо діяти попри страх. Не переламуючи себе, щоб не заганяти його глибше, а співпрацюючи з собою. Так канатоходці вчаться ходити по канату, і в них зрештою все вдається.

6.Сфери повної безпеки немає

Якщо ваше життя круто змінене великою втратою, то боятися того, що буде далі, великого сенсу немає. Якщо ви стоїте перед необхідністю великих змін, боячись втратити безпечне пристановище, то врахуйте, що повністю безпечних пристановищ на світі просто немає. Як зробити щось, так і не зробити нічого є ризиком, але у другому варіанті — без можливості знайти щось краще. Навіть якнайбільш «убезпечений» світ може постраждати з незалежних від вас причин. Тому варто зосередитися не на розгляданні зовнішнього світу, наскільки він небезпечний, а на собі, звернути погляд усередину себе.

7.Зустріньтеся з собою

Це можна розшифрувати детальніше. Придивіться, що вас затримує насправді. Інколи нас блокує наше минуле. Відгукуються дитячі переживання. Якщо колись батьки вас зачепили коментарем «ти не впораєшся!» — це може стати вашим особистим ланцюгом, хоча вся решта ситуації цілком піддається змінам. Забудьте повчання про те, що «ти ніколи не робиш усе, як треба». Це шпильки від лукавого, щоб людина не зростала впевнено і спокійно. Не варто довіряти їхній отруті, бо вона не каже правди. Якщо є те, що вам нав’язливо нагадує ваші провали, — зосередьтеся на тому, де ви мали успіх.

8.Інколи це стереотипи

Система соціальних стимулів і впливів має свої переваги і свої недоліки. Останні століття жінки, здається, тільки те й роблять, що долають стереотип про «слабку стать». Звісно, не варто впадати в другу крайність. Це теж стереотип поведінки. Але варто пам’ятати, що завжди будуть ті, хто вас похвалить, підтримає і допоможе у тому новому житті, яке ви будуєте, за своїм вибором чи за життєвою необхідністю. Якщо ви виїхали далеко і не можете більше бути бухгалтером у своєму кабінетику, а можете шити іграшки з того, що є під руками, — зробіть це. Ніяка праця не є принизливою сама в собі.

9.«Перекладіть» невиразний страх у чітке повідомлення

Назовіть те, чого ви боїтеся конкретно. Яка імовірність того, що це з вами станеться? Якщо ви об’єктивно перебуваєте в зоні ризику — вам краще з неї вибратися, бо залишатися буде страшніше, це більший страх. За дослідженнями, 90% того, чого люди бояться, з ними ніколи не стається. Зараз більше страхів через безліч негативної інформації довкола, але що з цього стосується конкретно вас? Чи ви не впіймалися на гачок переживання чужих загальних страхів «перед усім на світі»? Назовіть свої страхи, пропрацюйте їх, і увімкніть інформаційну гігієну. Розхитана психіка — поганий радник і ненадійний фундамент.

10.Зміни бувають корисними

Постарайтеся кожну ситуацію сприймати також і з позитивного боку. Є можливості розвитку, серйозних змін, нових знайомств. Якщо ми залишаємося тільки в тому, що добре знаємо, то відбираємо в самих себе шанс на розвиток, на новий досвід.

Страх це не ознака слабкості. Це лише темна сторона особистості. Завдяки ній ми чіткіше можемо побачити також і свої прагнення, мрії та плани.

Відваги! Не бійтеся!

Переклад CREDO за матеріалами: Зита Рудзка, Aleteia