Роздуми над Словом Божим на четвер ХV звичайного тижня, рік ІІ
В сьогоднішньому Євангелії Ісус пропонує нам прийти до Нього, знайти спокій та взяти Його ярмо. Цей уривок не здається надто оптимістичним. Ярмо сприймається як щось, що обмежує, те що пригнічує, як щось, що не дає вільно рухатися в просторі, щось важке. Але варто придивитись уважніше.
В оригіналі слова «ярмо любе» перекладаються як «ярмо моє ЗРУЧНЕ». Для чого використовується ярмо? Його надягали на волів, коней для того, щоб вони йшли в правильному напрямку під час праці, подорожей. Справді, коли ярмо незручне, то воно буде давити, натирати, чинити дискомфорт. Тварина більше втомлюється. Без ярма тварина може загубитись, загинути, бо не є керованою, прямує не туди, куди потрібно.
Для мене образом цього ярма є наші принципи і переконання, згідно з якими ми живемо, які визначають наш рух. Є принципи й правила цього світу, а є Божі заповіді. Вони ж, ці правила, тобто ярмо, керують нашими діями, спрямовують до Божих цілей. Не мати ярма означає рухатися по життю без Божої волі, навмання. Тому не дивуймося, якщо наслідки нас розчарують, якщо в кінці життя ми будемо марно оглядатися в минуле в пошуку сенсу та можливості «виправити все».
Церква часто сприймається як та, яка завжди обмежує, налаштована проти чогось: проти гомосексуалізму, проти дошлюбного сексу, проти абортів, проти брехні, проти алкоголю, проти… всього. Так думає світ. Здається, що заповіді Божі постійно обмежують і не дозволяють жити «на повну». Але які наслідки такої «свободи»? Розбиті сім’ї, розлучення, алкоголізм у родинах, залежності, брак правди, порожнеча, ненажерливість, розпач… список довгий. Ось це ярмо, ярмо світу, — муляє, давить, не дає зручно жити.
У той самий час, живучи згідно з заповідями Божими, ми хоч і не уникнемо проблем у житті, але рухатимемося в правильному напрямку, і правила завжди чіткі та зручні. І головне, ми завжди можемо прибігти до Того, хто чекає на всіх стомлених, щоб дати полегшення, бо ярмо Його ЗРУЧНЕ.