Наклеп — це серйозний гріх: брехня про інших може зруйнувати чиєсь життя. То чому ж ми так часто самі себе обмовляємо?
Багато хто має погану думку про себе самого. Ми критикуємо свою поведінку, рішення й думки. Коли помиляємося — думаємо про себе як про ідіотів або невдах.
Самоприниження — це гріх наклепу.
«Я такий дурень… Я нічого не можу зробити правильно».
«Я ідіот — як я міг цього не знати?!»
«Боже… Я така дурепа…»
Чи приходять у вашу голову такі думки? Чи ставитесь ви до себе негативно і караєте себе за помилки? Таке самоприниження — це самонаклеп! Ми часто прощаємо помилки інших і ніколи не назвали б людину ідіотом; але з собою ми це робимо.
Чому ми себе не любимо?
Чому нам важко любити себе? Причин може бути багато. Багато хто страждає через низьку самооцінку. Можливо, батьки не задовольняли потребу дитини в прийнятті та безумовній любові. Може, потім ми часто стикалися з суворими оцінками та браком розуміння в школі на навчанні — чи вдома, виконуючи домашнє завдання.
Іноді ми принижуємо себе через страх бути відкинутими. Помилково вважаємо, що як самі вкажемо на свої недоліки, то це захистить від осуду і неприйняття з боку інших.
Буває й так, що цим ми несвідомо прагнемо здобути визнання від інших. Говорячи про себе негативно, ми, певним чином, благаємо інших про заперечення сказаного та підтвердження того, що з нами все гаразд.
Глибоко в серці
Рану серця, яка змушує людину принижувати і зневажати себе, можна зцілити лише через пізнання правди про себе. Правди про те, що наше життя має сенс, що ми бажані й цілком достатні. Є різні шляхи дійти до цієї правди: іноді це потребує часу, іноді — терапії. А ще комусь потрібно зустріти іншу людину, чиї слова відкриють йому очі на правду. Святий Петро Хризолог (тобто «Золотослівний») міг би такою людиною бути.
Він єпископом і Вчителем Церкви, жив у IV столітті. Уславившись як проповідник, св.Петро був прозваний «Золотословом» (так само як св.Йоан став «Золотоустим»).
Ось що цей святий каже в одній зі своїх проповідей про людську гідність:
Людино, чому ти принижуєш себе, якщо Бог цінує тебе так високо? Чому, піднесена Богом, ти так принижуєшся? Чоловіче, чому ти зациклюєшся на тому, як ти прийшов у світ, і не думаєш про те, навіщо ти прийшов? Хіба не бачиш, що вся світобудова була для тебе створена?
І ось, Творець шукає, що ще може додати до твоєї гідності. Він відобразив у тобі свою подобу, щоб видиме відображення могло зробити невидимого Творця присутнім у світі. Він також довірив тобі управління землею, щоб такий величезний маєток, як світ, не був позбавлений представника Господа.
Тож Христос приходить у світ, щоб оновити зіпсовану природу своїм приходом. Він стає дитиною, приймає їжу та проходить послідовні етапи людського життя — щоб відновити той єдиний, досконалий і тривалий стан, який Він створив раніше. Він бере на себе людину, щоб вона вже більше не падала; Він робить спадкоємцем Неба того, кого зробив спадкоємцем землі; Він оживляє Духом Божим того, кого Він оживив духом людини.
фінансово.
Щиро дякуємо!
