Життя — як грім

Роздуми над Словом Божим на свято св. Якова Апостола

Сини Заведея, святі Апостоли Йоан і Яків, окрім інших двох святих братів, Петра й Андрія, були першими Апостолами з покликаних Ісусом (пор. Мт 4, 18-22; Мк 1, 16-20). Разом із Петром вони стали привілейованими свідками особливих подій у житті Ісуса: воскресіння доньки Яїра (див. Мк 5, 37; Лк 8, 51) та Переображення Христа (див. Мт 17, 1; Мк 9, 2; Лк 9, 28). Також саме вони знаходилися ближче біля Ісуса під час Його молитви у Гетсиманському саду (див. Мт 26, 37; Мк 14, 33). Однак Євангелія Матея і Марка додають, що ці двоє мали чималенькі амбіції, разом зі своєю матір’ю, аби стати ще ближчими до Ісуса, посівши два найвищі місця у Царстві Божому (див. Мт 20, 20-21; Мк 10, 35-37). То були людські амбіції, які Ісус скоригував, називаючи їх «самі не знаєте, про що просите» (Мт 20, 22). Однак Господь має для своїх учнів щось набагато краще, аніж земні почесті: Він передбачив для них пиття однієї з Ним чаші, що мовою Біблії означає участь у самій Його долі. А участю Ісуса було славне воскресіння після жертвування свого життя за братів, аби дати свідчення правді.

Також і Євангеліє від Луки показує слабкості Якова і Йоана. Ісус мусив забороняти їм мститися, коли вони забажали самарян покарати вогнем із неба за брак гостинності (див. Лк 9, 52‑55).

Ісус надав Якову і Йоану ім’я Боанергес, тобто «сини грому» (Мк 3, 17). Чи через те, що вони хотіли спалити самарян небесним вогнем? Можливо, це зовсім не так. Ісус, може, мав на увазі самого Бога: то Його слово звучить для нас, ніби грім. Хто стає учнем Бога, той починає і сам промовляти таким голосом, наче грім. Яків першим з Апостолів пішов слідами Ісуса, віддаючи життя всього за кілька років після смерті й воскресіння Господа (див. Діян 12, 1‑2). Бог зробив його життя коротким і гучним, як грім.