Зазвичай протягом липня Папа не проводить жодних аудієнцій, тож зустріч з учасниками Генеральних капітул Василіянського чину святого Йосафата, Ордену Матері Божої та Згромадження Місій стала винятком.
«Я не хочу завершувати це слово, не виявивши мою близькість вам, дорогі браття українці-василіяни, в цей період болю, в цей час мучеництва вашої батьківщини. Хочу сказати, що я близький з вами, вся Церква близька, вся», — сказав Папа Франциск наприкінці промови у четвер, 14 липня 2022 р. Про зустріч розповідає Vatican News.
«Ми супроводжуємо вас як тільки можемо у вашому болю, — вів далі Святіший Отець, звертаючись експромтом до василіян. — Я часто думаю про те, що однією з найбільших небезпек тепер є забути про трагедію України. Звикається… не здається таким важливим… Одного з минулих днів я побачив у газеті, що новина про війну була на 9 сторінці! Це не є проблемою, якою цікавляться; і це погано. Й тому ми близькі з вами, бо ви переживаєте мучеництво. І бажаю, щоб Господь змилувався над вами, і щоби був близьким з вами по-іншому: з миром, із даром миру».
Незвичайна зустріч
Святіший Отець пояснив, що старається зустрічатися з капітулами, бо це «спосіб спілкуватися з богопосвяченим життям». Тому він відгукнувся на прохання про зустріч, але приймає три спільноти разом. Папа не оминув увагою того факту, що ці капітули стали нагодою нарешті зібратися після вимушеної перерви, викликаної пандемією. «І це повинно також допомогти нам не сприймати як даність можливість зустрітися, обмінятися думками, дивлячись у вічі, а насамперед — молитися разом, слухати разом Боже слово та розділити Євхаристійну трапезу».
Наступник святого Петра зазначив, що капітул це насамперед час спільнотного розпізнавання, щоб із допомогою Святого Духа постаратися побачити, «чи — і якою мірою — ми були вірні харизмі». «І тепер, любі браття, я хочу використати цю нагоду, щоб наголосити на одному критерієві, який я вважаю суттєвим у тому, щоб чинити розрізнення: на критерієві євангелізації». Коли запитуємо себе про вірність початковій харизмі, пояснив Франциск, то повинні запитувати, чи спосіб її здійснення був «євангелізаційним»; чи рішення, які приймаємо, «спрямовані на свідчення та звіщення Євангелія». І, як навчає святий Павло, хоч би якими різними були харизми, «всі вони призначені на збудування Церкви», а оскільки Церква «не є метою сама в собі, її метою є євангелізувати», то також кожна харизма повинна співдіяти в євангелізації.
За прикладом святих
«Коли поставимо цей принцип, то вже не потрібно просторікувати в абстрактних теоріях, але краще вчитися від святих: у вашому випадку, від святого Джованні Леонарді, святого Йосафата та святого Вікентія де Поля», — вів далі Святіший Отець. Саме у своїх відмінностях вони показують, що означає бути «євангелізаторами зі Святим Духом». У цьому контексті Папа навів слова з Апостольського напоумлення «Evangelii gaudium», у якому на початку свого понтифікату він писав про те, що святі навчають нас розвивати простір молитви, який надає християнського сенсу нашим зусиллям і діяльності, бо «без тривалих періодів адорації, молитовної зустрічі з Божим словом, щирого діалогу з Господом завдання легко втрачають свій сенс, ми слабнемо через утому й труднощі, ревність згасає».
Братній вимір євангелізації
Папа звернув увагу своїх гостей на те, що, як члени інститутів богопосвяченого життя, вони покликані євангелізувати не тільки на особистому рівні, але у спільнотній формі, євангелізувати за допомогою «братерського життя». Це найкращий спосіб виявити приналежність до Христа, який запевняв, що Його учнів розпізнаватимуть на підставі взаємної любові. «Але ми добре знаємо, також і на підставі досвіду, яке це вимогливе: йдеться про великий виклик спільного життя, незбагненний для ментальності світу, але саме через це — знак Божого Царства», — сказав Святіший Отець. Життя у спільноті вимагає щоденного навернення, готовності брати участь, вимагає остерігатися як суворості, так і надмірної толерантності й комфорту. А насамперед вимагає «покори і простоти серця, яких ми ніколи не повинні переставати просити в Бога, бо вони походять від Нього».
«Саме там, у горнилі стосунків, зважуються наші серці та завдяки старанням кожного може сформуватися прекрасне братерське свідчення. Не щось солодкаве, не фасадна злагода, не однорідність, згладжена на особистості настоятеля чи якогось лідера. Ні. Вільне братерство, що має смак відмінностей та перебуває в пошуках дедалі більшої євангельської гармонії», — сказав Папа. З цього випливає радість, яка є радістю приналежності до Христа. Натомість річчю, яка вбиває спільнотну радість, є пліткарство, від якого Святіший Отець вкотре наполегливо застеріг богопосвячених.