Єзуїт Йоганн Філіп Єнінґен — новий блаженний Католицької Церкви

Гроно блаженних Католицької Церкви збагатилось ще одним священиком-єзуїтом, що жив і трудився в Німеччині наприкінці ХVІІ сторіччя.

Кардинал Жан-Клод Оллеріш, архієпископ Люксембурга, представляючи Папу Франциска, очолив 16 липня 2022 р. беатифікаційні урочистості в німецькому місті Елльванґен, проголосивши новим блаженним Католицької Церкви священика-єзуїта Йоганна Філіпа Єнінґена, що жив і трудився в Німеччині наприкінці ХVІІ сторіччя — пише Vatican News.

У посланні з цієї нагоди о. Артуро Соса, генеральний настоятель Товариства Ісусового, звертає увагу на те, що беатифікація о. Філіпа відбулася в рамках «Ігнатіанського року», що розпочався в травні 2021 року і триватиме до 31 липня 2022 року, відзначаючи 500-річчя навернення святого Ігнатія Лойоли.

Життєвий шлях нового блаженного

Йоганн Філіп Єнінґен народився 5 січня 1642 року в Айхштеті (Німеччина). Навчався в колегії, яку провадили отці єзуїти і ще в 14 років виявив бажання вступити до Товариства Ісусового. Однак, на прохання батьків, спочатку закінчив філософські та богословські студії і вступив до Єзуїтського Ордену 1663 року. 11 червня 1672 року прийняв пресвітерські свячення, а 2 лютого 1677 року склав вічні обіти.

Молодий священик захоплювався місійними подвигами святого Франциска Ксаверія і просив дати йому можливість виїхати на місії в Індію чи інші країни. Однак, настоятелі Ордену в 1680 році відправили його до Елльванґена, з дорученням душпастирювати в невеликій каплиці Пресвятої Богородиці, розташованій на пагорбі Шененберґ. Отець Філіп ревно взявся до служіння в сільській місцевості, й це стало метою всього його життя. Незабаром збільшилась кількість паломників і священик спорудив навколо каплички величний храм, що став популярним Ммарійним санктуарієм і місцем численних паломництв.

Багато католиків жили тоді розпорошено й не мали свого душпастиря, навіть храми та парафії, часто зруйновані, потребували ремонту. Отець Філіп невтомно подорожував під дощем і під сонцем, проводив місії для народу та реколекції для священиків; особливо опікувався солдатами, полоненими та засудженими до страти. Незважаючи на слабке здоров’я й численні хвороби, постійно посвячувався вірним, несучи їм розраду та допомогу. Своїми проповідями він досягав людей усіх соціальних верств.

Отець Йоганн Філіп Єнінґен був у розквіті сил та душпастирської діяльності, розпочавши проповідувати реколекції для священиків, коли несподівано важко захворів і помер в ореолі святості в Елльванґені 8 лютого 1704 року.

Дорога до прослави

Вірні називали його «добрим отцем Філіпом» і невдовзі після його переходу до Небесної Батьківщини, почали звертатись до нього з молитвами, прохаючи заступництва у Всевишнього Бога. Безперервне вшанування його святої пам’яті підтверджене незліченними історіями відповіді на молитви, духовної і матеріальної допомоги та зцілень, отриманих завдяки його заступництву, включно з тим, що відбулось 1985 року та визнане Церквою. Проминули століття, але о. Філіп залишається прикладом самовідданої любові до ближніх.

21 грудня 1989 року був оприлюднений декрет про героїчність його чеснот, а 19 червня 2021 року Папа Франциск затвердив для проголошення декрет про визнання чуда за заступництвом Слуги Божого Йоганна Філіпа Єнінґена, що відкрило шлях до його беатифікації.

Не географічна віддаль, а глибина серця

«Бог був радістю життя отця Філіпа. Його віра в Бога характеризувалася глибоким зв’язком з Богом у повсякденному житті. Бог заповнював, Бог наповнював його життя», — підкреслив кардинал Жан-Клод Оллеріш, проповідуючи під час урочистої Святої Меси в Елльванґені. Проповідник зазначив, що незважаючи на те, що новопроголошений блаженний не зміг здійснити свою мрію вирушити на місію до Індії, він знайшов Бога в нелегкому житті народного місіонера. «Не географічна віддаль, а глибина серця була для нього місцем зустрічі з Богом», — наголосив кардинал. Отець Філіп Єнінґен, за його словами, був послідовником Христа і мав глибоку особисту дружбу з Ним через роздуми над Його життям. Це наслідування Христа зробило його супутником Ісуса в Божій справі спасіння.

«Він пізнав силу любові серця Ісуса, — зазначив Архиєпископ Люксембурга, — Він зробив Божий погляд своїм і таким чином міг дарувати свою любов людям, яких зустрічав. Тому він був відкритий для всіх, кого зустрічав, був відкритий на їхні духовні й фізичні потреби. Він був людиною зустрічі любові. Цей спосіб його побожності був визнаний людьми, тому вони називали його “добрим отцем Філіпом”».